На ім’я гендиректора Національного заповідника "Софія Київська" Н. Куковальської поступило звернення Міністерства культури України, в якому повідомляється про бажання УПЦ Київського Патріархату відновити богослужіння на території заповідника. Одначе представники музейної спільноти не в захваті від такої ініціативи, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на портал "Релігія в Україні".
У листі, який підписав заступник міністра – керівник апарату Юрій Зубко, – йдеться: "На виконання доручення Прем’єр-міністра України А. П. Яценюка від 11.01.2016... Міністерство культури України розглянуло лист Київського Патріархату... від 22.12.2015... щодо питання відновлення богослужінь у храмі Малої (Теплої) Софії Національного заповідника "Софія Київська", і ... повідомляє, що не має заперечень стосовно використання УПЦ КП пам’ятки архітектури – Трапезної (Тепла Софія), XVIII ст."
Для забезпечення належного збереження пам’ятки міністерство пропонує доповнити текст проекту договору про безоплатне користування храмом пунктом про дотримання умов відповідного охоронного договору між Держслужбою з питань національної культурної спадщини та заповідником.
На сайті "Музейний простір" представник спільноти науковців Максим Левада зазначає, що передача "Теплої Софії" під богослужіння є політичним рішенням. "І як будь-яке політичне рішення, жодного стосунку до охорони пам’яток воно не має. Політичні рішення приймаються виключно в інтересах конкретних політичних сил. І, додам, кулуарно. Усе готувалося, м’яко кажучи, нишком", – пише він.
"Цікаво, що по Мінкультури питання, пов’язані з пам’ятками ЮНЕСКО, курує заступник міністра Ігор Ліховий. А, в разі його відсутності, інший заступник – Ростислав Карандєєв. А от заступник міністра – керівник апарату Юрій Зубко - це людина у компетенції якого різні юридичні та фінансові питання. Тобто, саме те, що потребує «незлих, тихих справ». Ось чому це рішення зовсім і не афішується, – коментує Максим Левада. – Але чи згадав хтось, що воно має обов’язково погоджуватися з ЮНЕСКО? Бо, в іншому разі, усі заяви про нові підходи до охорони пам’яток можна вже сприймати не як зайву пусту риторику, а як спосіб приховати власні порушення закону".
