Українська Православна Церква Київського Патріархату протягом останніх чверть століття неодноразово зверталася до держави з проханням надати можливість звершувати богослужіння у одній з найбільш шанованих українським народом святинь – комплексі Святої Софії Київської.

Церква з повним розумінням ставиться до особливого значення цього комплексу як історичної, архітектурної та культурної пам’ятки всесвітнього значення. Також Київський Патріархат з величезною повагою ставиться до праці Національного заповідника «Софія Київська», який протягом десятиліть дбає про збереження цієї пам’ятки, здійснює її дослідження та популяризує наше спільне надбання.

Разом з тим беззаперечним є, що призначення храмів – бути місцем молитви, місцем звершення богослужіння, бути Домом Божим, а не лише пам’яткою історії та культури, музейним простором.

Принципово повністю забороняти проведення богослужінь у храмі під виглядом «збереження культурного надбання» – все одно, що з метою збереження робити недоступними для огляду картини і скульптури. Або забороняти співати співакам чи танцювати танцюристам під приводом того, що вони можуть пошкодити собі голос або травмуватися. Будь-який культурний простір чи об’єкт мають значення не в силу самого свого існування, а завдяки взаємодії з особистістю, включенню в життя суспільства.

Тому для Церкви є дивною і абсолютно непереконливою позиція окремих представників наукової спільноти та громадськості щодо необхідності й надалі повністю забороняти звершення богослужінь у комплексі Святої Софії Київської. На нашу думку така позиція продиктована не стільки турботою про збереження пам’ятки, скільки світоглядними чи ідеологічними переконаннями, негативним ставленням до Церкви в цілому чи до Київського Патріархату зокрема.

Маємо підкреслити, що повністю розуміючи виняткове значення собору Святої Софії Київської та поділяючи турботу про його належне збереження, Київський Патріархат звернувся з проханням надати можливість для регулярного богослужіння не в самому соборі, а у Трапезному храмі, так званій Малій Софії. При чому йдеться не про передачу цього храму у власність чи повне користування, а лише про спільне використання храму Церквою та музеєм, відповідно до погодженого порядку та правил охорони пам’ятки.

Тому побачені нами протягом останніх днів посилання противників надання Малої Софії для богослужінь на правила і приписи ЮНЕСКО не витримують жодної критики. Вони є або проявом нерозуміння самих цих правил, або свідомою маніпуляцією громадською думкою. Попереднього погодження ЮНЕСКО потребують лише великі будівельні або реставраційні роботи, які можуть потенційно зашкодити пам’ятці. Норми ЮНЕСКО жодним чином не заборонять проведення богослужінь. Десятки, якщо не сотні об’єктів, які мають той самий статус, що і Свята Софія, в усьому світі регулярно використовуються для звершення богослужінь – від собору Нотр Дам де Парі до храмів Києво-Печерської Лаври.

Тож сподіваємося, що багатолітнє прохання Церкви про відновлення регулярних богослужінь у комплексі Святої Софії, попри хвилю необ’єктивної критики, буде нарешті задоволене і що невдовзі віруючі матимуть змогу не лише оглядати святиню, але і підносити в ній свої молитви.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Прес-центр УПЦ КП.