Голова інформаційного управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, Владика Євстратій (Зоря) в ексклюзивному інтерв’ю християнському порталу КІРІОС розповів, чому Російська Православна Церква занепокоїлася заявою нового глави УГКЦ про те, що віруючі Київського патріархату є «основними православними братами» українських греко-католиків». За словами глави ВЗЦЗ РПЦ Митрополита Іларіона (Алфєєва), «…тісні контакти і навіть співслужіння архієпископа Святослава (Шевчука) з представниками цієї розкольницької структури, не визнаної жодною з Православних Церков, на жаль, свідчать про ігнорування офіційної позиції Московського Патріархату та про неповагу до канонічних правил Православної Церкви».
- «Московський Патріархат протягом двадцяти років веде політику ізоляції Київського Патріархату у християнському світі, тому РПЦ занепокоєна тим, що УПЦ КП виходить з такої ізоляції і має добрі відносини та співпрацю з такою великою українською конфесією, як Українська Греко-Католицька Церква» , - прокоментував слова Митрополита Іларіона християнському порталу КІРІОС» Владика Євстратій.
Преосвященний Владико, чи дійсно відбувається зближення УПЦ КП та УГКЦ?
- «Порівняно з тим, які стосунки були 20, 15 чи 10 років тому, зараз дійсно ми бачимо зближення позицій. Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Греко-Католицька Церква ведуть діалог любові, є спільна праця у Всеукраїнській Раді Церков, неодноразові зустрічі як з Блаженнішим Любомиром (Гузаром), так і з Блаженнішим Святославом (Шевчуком). Участь Патріарха Філарета у інтронізації Блаженнішого Святослава стала також вагомим кроком до зближення УПЦ КП і УГКЦ».
Які перспективи співпраці УПЦ КП та УГКЦ можуть бути надалі? Чи можливий прогрес зближення до подальшого екуменічного, більш тісного єднання, чи поки все залишатиметься на тому рівні, на якому є зараз?
- «Під час візиту папи Івана Павла ІІ до Києва коли була зустріч Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій з Папою, Патріарх Філарет у своїй промові наголосив на тому, що нам потрібно в справі екуменізму змінити акценти. Якщо в попередні десятиліття ця діяльність була спрямована на пошук єдності у віросповіданні, у служінні і, на жаль, не можна сказати, що церкви досягли на цьому шляху великого поступу, чи мають якісь визначні досягнення, зрозуміло, що нема тієї ворожості і несприйняття, якими були позначені відносини християн різних конфесій, скажімо, в попередніх століттях або навіть у першій половині XX століття. Разом з тим, і тієї мети, яка ставилася, в цих діалогах не було досягнуто.
В той же час акценти мають змінитися на співпрацю в цих питаннях, в яких між нашими церквами немає розбіжностей, а саме у питанні суспільного служіння у найширшому значенні цього слова, питанні захисту суспільної моралі, традиційних сімейних цінностей, загально-духовного відродження народу. У цих справах безперечно ми можемо співпрацювати і вже співпрацюємо, і саме в цьому напрямку буде розвиватися співпраця УПЦ КП та УГКЦ, як і загалом весь екуменічний рух. Бо ми бачимо, що представники інших великих церков, зокрема Російської Церкви, та і Католицької Церкви на рівні Ватикану, теж говорять про зміну акцентів у екуменічній діяльності. Тому ми сподіваємося, що цей шлях буде більш плідним, ніж шлях пошуку віросповідної чи богослужбової єдності, однак і справа подолання великого розділення Церков не буде залишена. Я думаю, що діалог з цього приводу буде і далі відбуватися, але зрозуміло, що він не такий простий і це є перспектива не найближча».
Преосвященний Владико, Українські Церкви Київської традиції повинні дбати спершу про внутрішню єдність і прислухатися в першу чергу одна до одної чи все ж варто більше слухати голосу зовнішнього, наприклад, Москви чи Ватикану?
- «Нам треба найперше дбати про мир, порозуміння і поєднання зусиль християн в Україні. Бо, на жаль, ми бачимо, що зовнішні релігійні центри у своїй політиці щодо України керуються найперше не християнською любов’ю, а власними потребами і тими глобальними завданнями, які вони перед собою ставлять. Україна та Українські Церкви для них стають дуже часто лише об’єктом у дипломатичних справах і, власне, українські інтереси тут ніяким чином не враховуються. Тому я думаю, що нема нічого дивного в тому, що УГКЦ, щонайменше, бере до відома таку позицію Московського Патріархату, але навряд чи буде нею керуватися у своїй практичній діяльності. Зрештою, і сам Московський Патріархат, зокрема митрополит Іларіон розповідає про те, як добре мати між християнські стосунки, розповідає про зустрічі християнської молоді в Тезе та інші подібні приклади. Так ось, РПЦ краще б подбала про те, як знайти розуміння з нами – їхніми одновірцями, такими ж православними християнами - єпископами, священиками і мирянами, якими є і вони. І, налагоджуючи співпрацю між іншими християнськими конфесіями, краще б не займалися тим, щоб ділити православну церкву.
Тому ми закликаємо Московський Патріархат до діалогу і порозуміння. На жаль, вони, як і багато років тому, від такого прямого, відкритого і щирого діалогу відмовляються. Не тільки відмовляються, але й іншим конфесіям, які хочуть вести такий діалог і ведуть його, вони в цьому відмовляють, що мені, власне, нагадує слова з Євангелія про книжників, які сіли на сідалищі Мойсеєвому і самі в Царство Боже не входять, і інших, які хочуть туди ввійти – не пускають. Отак і Московський Патріархат: і сам не робить нічого доброго для досягнення церковної єдності в Україні, а тим, хто хочуть щось робити, вони стають на перешкоді».
Інтерв’ю з Преосвященним Владикою Євстратієм вів диякон Тарас Дзьоба