Навіть якщо постанова Президії Верховної Ради України від 1992 року про визнання незаконними постанов т. зв. Харківського собору УПЦ (МП) і буде скасована, то це не матиме жодних практичних наслідків, - вважає речник Київської патріархії архієпископ Євстратій (Зоря), - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф. сайт УПЦ КП.

Нагадаємо: як повідомляв Християнський портал КІРІОС, У Верховній Раді зареєстровано проект Постанови про скасування Заяви Президії Верховної Ради України від 15 червня 1992 року про визнання незаконним Архієрейського собору УПЦ МП в Харкові, який проходив 27-28 травня 1992 року.

«Скасування заяви Президії не буде мати жодних наслідків, у т. ч.і щодо церковного майна. Адже майнові питання регулюються законами України, а не постановами чи заявами Верховної Ради», - сказав  архієпископ Євстратій.

Журналісти газети «Комментарии» задалися питанням: що саме сподвигло «регіоналів», вже раз обпікшись, повернутися до даної ініціативи? Це подосі залишається загадкою. Проте деякі "зачіпки" в інформаційному полі щодо цього питання все ж таки є.

«Не впевнений, що самі народні депутати є ініціаторами, - зазначив у розмові з «Комментариями» секретар Священного Синоду УПЦ КП архієпископ Євстратій (Зоря). - Думаю, вони пішли назустріч проханням УПЦ МП. Не так давно проходила інформація, що відбулася зустріч з митрополитом Володимиром та іншими ієрархами Московського Патріархату, і, ймовірно, вони попросили зробити це».

«Те, що один з авторів проекту, Юрій Мірошниченко, є прихожанином Московського патріархату - факт загальновідомий. Як і те, що він активно лобіює інтереси цієї Церкви (і, в особливості, претензії одного самопроголошеного монастиря) на державному рівні, – пише видання. - Хоча, за словами владики Євстратія, і налагоджує контакти з представниками інших конфесій - зокрема, днями мав вельми конструктивну розмову з Предстоятелем УПЦ КП Патріархом Філаретом. Однак звертає на себе увагу те, що обидва автори - і Герман, і Мірошниченко - це люди президента Віктора Януковича. І не просто «люди», а його радник і представник у Верховній Раді. А, значить, не можна виключати, що ініціатива йде, як кажуть, «звідти»».

У той самий час автор інформаційно-аналітичної статті в «Комментариях» не побачив чогось кримінального в Заяві Президії від 1992 року.

«Президія лише висловлює стурбованість конфліктами, які виникли в результаті Собору і сподівається, що «верховні душпастирі УПЦ прийдуть до миру і злагоди». Однак у документі згадується думка Ради у справах релігій при Кабміні: Собор був проведений з порушеннями Статуту УПЦ, а тому його рішення не можуть бути визнані. І, можливо, саме ці кілька рядків не дають Церкві спокійно спати навіть через 20 років після згаданих подій», - роблять висновок «Комментарии».

Видання нагадує, що ні Ради при Кабміні, ні Президії Верховної Ради вже давно немає. Більш того: сама Заява не є нормативним актом і, відповідно, не передбачає ніяких юридичних наслідків. Так само, як не буде мати ніякого значення і його скасування, скільки б постанов ні прийняли депутати. Тобто, весь їх запал йде в трубу. І жодним чином не впливає на рішення дійсно важливих для релігійної сфери питань.

З висновками журналістів погоджується і архієпископ Євстратій (Зоря).

«Ніяких практичних наслідків це "скасування" не матиме. Тому що не від Верховної Ради та її постанов залежить законність чи незаконність Харківського собору», - цілком справедливо вважає владика Євстратій. І додає: «Потрібно діяти не в плані відміни якихось заяв, що мали місце в досить далекому минулому. Потрібно шукати точки дотику і працювати на взаєморозуміння».

Проте «нова» ініціатива людей Банкової може, все ж таки, принести й практичні наслідки.

«Прагнення позбавитися від цього умовного, відверто несуттєвого, «фе» (Постанова Президії щодо «Харківського собору» 1992 року) все ж може сколихнути сонний в релігійних питаннях інформаційний простір країни. Адже українці вже звикли жити між двох (і навіть більше) конфесійних вогнів, не особливо хвилюючись з приводу їх наявності. Кожен вибирає те, що відповідає його переконанням. І така спроба переписати історію - нібито після скасування проблемна Заява перестане існувати - може змусити обивателя згадати про забутий конфлікті. І знову зацікавитися: а що ж тоді, в 1992-му, відбулося насправді? Питання, чи потрібно це Церквам і депутатам, залишається відкритим», - резюмує видання.