Зустріч «армії порятунку Всеправославного собра» в Шамбезі, скликана Вселенським патріархом Варфоломієм, незважаючи на похмурі пророцтва, відбулася і виявилася вельми вражаючою.
Ще напередодні, наприклад, спікери Мсковской патріархії висловлювали сумніви в тому, що патріарх Кирил вшанує своєю присутністю Синаксис - але патріарх поїхав. І не сам. З собою він абсолютно несподівано повіз предстоятеля УПЦ МП митрополита Київського Онуфрія.
Спостерігачі ворожили - з чого б це? У розкладі митрополита Київського ця поїздка, судячи з усього, не значилася - раз через неї довелося переносити Архієрейський собор. Та й немає ніякої особливої необхідності везти на зустріч, присвячену підготовці Всеправославного собору, людину, яка вже висловився в тому сенсі, що собор не потрібен і, мабуть, навіть шкідливий. Може, патріарх Кирил вирішив переконати митрополита Онуфрія - і повіз його на зустріч, щоб показати, що не такі вже вони й страшні, ці міжправославні зустрічі. Або, навпаки, привіз митрополита Онуфрія в якості стінобитної зброї, щоб полякати опонентів: бачите, мовляв, які настрої в моєї Церкви?
Але, як виявилося, роль митрополита Онуфрія в цій поїздці зводилася до мовчазної присутності в якості "ненаглядного посібника" по Україні. Не знаю, що справило на патріарха Кирила таке гнітюче враження, але його виступ виявився вкрай нервовим, на межі (а місцями - і за межею) фолу. Предстоятелі православних Церков отримали досить своєрідну картину, що відбувається в Україні, де відбувається, мовляв, справжній розбій - захоплення храмів УПЦ МП "розкольниками і націоналістами", яким дехто з присутніх надає підтримку і сіє тим самим спокуси. А митрополиту Київському і зовсім загрожують праскою і паяльною лампою. Тут патріарх процитував Корчинського - але звідки знати предстоятелям помісних Церков ціну подібних "цитат"? Ось, перед ними сидить їхній колега, предстоятель найбільшої православної Церкви, якому загрожують паяльником. Ось заради цього паяльника, думаю, митрополит Онуфрій і удостоївся загранкомандировки - послужити живою декорацією до полум'яної патріаршої промови. Тому що без паяльника навіть сама готична розповідь про події в селі Птича навряд чи порушила б поважну аудиторію.
Що ж змусило патріарха Кирила настільки сильно нервувати? Приводів у нього, звичайно, чимало. І непримітних для ока широкої публіки - як ось події в Церкві Чеської і Словацької земель. Які, звичайно, патріарх Кирил інтерпретував на свою користь, але навряд чи він сам сильно вірив, що здобув перемогу в цій історії: розкол не трапився, предстоятелем визнали людину, бажаного Москві, але він тут же віддав реформування своєї Церкви на аутсорсинґ - на Фанар .
Але це так - штришок або, користуючись модною в Кремлі лексикою, "сигнальчик". Найбільша проблема нині - Туреччина. Пристрасті між Кремлем і Ердоганом розпалюються. А між Ердоганом і Банковою - навпаки: як гриби після дощу ростуть консенсуси. І по Криму, і по Донбасу, і за деякими з економічних питань. Так і до консенсусу з української православної Церкви домовитися недовго. Адже президенту Туреччини не складе особливих труднощів віддати розпорядження своєму чиновнику на Фанарі. Чи мало було прецедентів, коли Константинопольський патріарх давав Томос про автокефалію з чисто політичних міркувань і з ініціативи світської влади.
Патріарх Кирил нервує - тому що він у всій цій історії виявився крайнім. Це не він відправляв напівбожевільних реконструкторів на Донбас "спускати курок" і збивати "пташок", серед яких виявився один іноземний цивільний борт. Це не він висаджував "вєжлівих чоловічків" у Криму. Це не він радив своїм пілотам чхати на межі повітряного простору Туреччини і ділити на сорок вісім їх відповідні попередження. Але чомусь саме він тепер повинен зі шкіри геть вилізти, щоб зберегти Україну в "русском мире".
Що він і робить, розмахуючи бутафорським паяльником Корчинського перед носом у патріархів. І щоб одному не виглядати при цьому клоуном, запросив взяти участь у шоу свого київського підлеглого. Паяльник Корчинського - рідний брат розп'ятого хлопчика. Про це знає патріарх Кирил, і, думаю, здогадуються глядачі шоу, але патріарх Кирил відчайдушно бореться за те, щоб світове православ'я дивилося на Україну його очима. І вже тепер, зараз бачило в благовидній особі митрополита Онуфрія лик мученика, останній оплот істинної Церкви і істинної віри на українській землі, "де розкольники і уніати ..." і далі скрізь.
Патріарх Кирил перетягує на себе ковдру не тільки "найбільшої", але чи не "найбільш страждаючої" православної Церкви світу. А страждання - вагомий аргумент для християнства. І тут патріарх Кирил, взявши з собою митрополита Онуфрія, вчинив як далекоглядний продюсер: сам-то він у ролі мученика зовсім непереконливий, він - відомий життєлюб і асоціюється у публіки з гірськолижними курортами, брегетами і майбахами. Чи то справа митрополит Онуфрій - благовидий старик і бездоганний монах. Його присутність - мовчазне засвідчення "чорної біди", в якій опинилося в Україні Православ'я, - додавало кожному слову патріарха Кирила додаткову вагу. Особливо, коли він дорікав представникам Вселенської патріархії у підтримці "розкольників".
Свідомо чи ні, патріарх Кирил завдав чергового удару по митрополиту Онуфрію особисто. Те, що патріарх говорить про Україну і "переслідування" православної Церкви перед світовою громадськістю, можна залишити на його совісті. Але участь у цьому українського ієрарха і, за сумісництвом, українського громадянина в черговий раз ставить цього ієрарха під вогонь критики, а, може, і робить його предметом інтересу і розглядів з боку українських державних органів. Це, можливо, цілком входить у плани патріарха Московського.
Катерина Щоткіна
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на DW.
