Китай і Японія є частиною канонічної території Московського патріархату, - говориться в новій редакції його статуту. 

Документ прийнятий Архієрейським Собором, який проходив у Москві 2-5 лютого і опублікований у вівторок, 5 лютого, на сайті Російської Церкви. До держав її канонічної території також віднесені Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, країни Балтії, Центральної Азії (всі ці країни, за винятком Китаю і Японії, були включені в статут попередньої редакції).

Пастирська діяльність Російської Церкви в Китаї почалася в XVII столітті, коли в Пекін прибув російський священик Максим Леонтьєв. У 1713 році була заснована Російська духовна місія в Китаї. Зусиллями російських місіонерів православ'я увійшло в китайське етносередовище. 23 листопада 1956 року рішенням Священного Синоду всі православні храми в Китаї були передані в канонічне ведення Китайської Православної Церкви, якій була надана автономія - із затвердженням обрання її предстоятеля патріархом Московським і всієї Русі.

Синод Російської Церкви в 1997 році констатував, що, оскільки Китайська Церква не має свого предстоятеля, надалі до його обрання Помісним Собором цієї Церкви і відповідно до православних канонів, канонічне піклування про її паству здійснюється патріархом Московським і всієї Русі.

Православ'я в Японію також принесли російські місіонери. Безпосередньою передумовою до створенню Російської духовної місії в Японії стало відкриття російського консульства в цій країні в 1859 році і призначення Йосипа Гошкевича першим консулом в м. Хакодате. Разом з ним приїхали лікар і православний священик Василь Махов для окормлення консульського персоналу. З причини хвороби о. Василь був змушений повернутися на батьківщину в 1860 році, і на його місце був викликаний новий клірик, яким став майбутній просвітитель Японії  Миколай (Касаткін).

       Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на "Православіє".