В той час, як в Україні готуються до підписання угоди з Євросоюзом, Туреччина також встановлює домовленості з ЄС на шляху до їхнього вступу туди. Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Таїп Ердоган обіцяв створити ряд реформ, що забезпечать співвіднесення турецьких стандартів життя з європейськими. Які саме зміни в релігійній політиці були проведені й чому ними залишились незадоволені християнські громади та інші релігійні спільноти — про це буде вестися мова далі.
“Є позитивні сторони цих реформ, але також відсутньо багато важливих кроків”, - прокоментував громадський активіст, парафіянин Грецької православної церкви Лакі Вінгас.
“В цілому пакет змін є хорошим, проте відсутні реформи, які б стосувалися алевітів”, - зазначив журналіст турецької газети “Радикал” Єтварт Данзіян.
До позитивних реформ можна віднести дозвіл носити мусульманські хустки державним службовцям (хоч судді, прокурори, міліція та члени збройних сил все ж не матимуть права їх носити) та “повернення” земель сирійському християнському монастирю Мор Габріель. В минулому році уряд намагався відібрати в монастиря 680 акрів землі, проте після бурхливої міжнародної реакції на цей інцидент держава вирішила все ж залишити ці землі їхнім справжнім власникам.
Говорячи про невиконання важливих кроків, Лакі Вінгас, без сумніву, серед всього іншого, мав на увазі відкриття Духовної семінарії на острові Халкі. Цей православний богословський навчальний заклад був заснований в 1844 році, а закритий владою через заборону приватної освітньої релігійної діяльності в 1971. Ось уже протягом багатьох років триває боротьба за його відкриття, а оскільки 28 січня 2013 року прем'єр-міністр Реджеп Ердоган висловився про своє бажання прискорити процес поновлення навчання в цьому закладі, то православні спільноти покладали надії на те, що серед реформ знайдеться місце і для тієї, яка припинить 40-річну бездіяльність семінарії.
В той же самий час на всі турецькі католицькі, вірменські, сирійські та протестанські спільноти діє заборона будування семінарій чи будь-яких інших навчальних закладів для майбутніх священослужителів.
Так само до нездійснених сподівань належить невизнання алевітів як офіційної релігійної спільноти. Алевіти є послідовниками одного з відгалужень ісламу, що зазнають утисків з боку мусульманського населення Туреччини.
До позитивних кроків можна віднести посилення кримінальної відповідальності за дискримінацію через релігійну чи етнічну належність. З іншого боку, є побоювання, що цей закон буде захищати прихильників ісламу, який і так є панівною релігією в Туреччині та обмежить права і свободи представників інших конфесій.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на ЗМІ.