У Києві, як і по цілій Україні та всьому світі, у четверту суботу листопада, яка цього року припала на 23 листопада, вшановують 80-річчя Голодомору-геноциду в Україні 1932-33 років.
У столиці Пам'ять жертв невинно убиєнних штучним голодом вшановували біля музею «Меморіалу пам’яті жертв Голодоморів в Україні», який створений для увіковічення пам’яті померлих від голоду, спричиненого тоталітарним сталінським режимом.
У поминальних заходах у Києві, організованих Громадським комітетом, взяло участь кілька тисяч людей, у т. ч. з-за кордону, запалено більше 10 тисяч свічок за мільйонами убитих голодом у 1932-33 роках. Для убитих і ненароджених діток пролунала колискова пісня «Ходить сон коло вікон». Люди пройшли жалобною ходою від метро «Арсенальна» до Меморіалу, несучи перед собою 100-метровий плакат із записками з Португалії, Греції та України.
У поминальних заходах за померлими від Голодомору-геноциду взяв участь владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Він разом з Патріархом Філаретом (УПЦ КП) відслужив панахиду за жахливо загиблими співвітчизниками у 1932-33 роках.
Після панахиди владика Богдан наголосив: щоб хоч якось залікувати наш біль заневинно убитими голодом нашими земляками ми повинні дуже багато і усильно молитися. Поминаючи вбитих голодом, за словами єпископа, ми робимо кілька речей: «У першу чергу, згадуємо жертви братів і сестер, які були замордовані сталінським режимом жахливою смертю – Голодомором. Люди, які відійшли в таких трагічних обставинах, потребують наших молитов. Ми не знаємо, в якому стані духа вони переживали останні дні свого буття на землі. Ми не знаємо, що творилося в їхніх серцях, в їхніх душах. Можемо тільки здогадуватися, скільки в них було болю, страху. Хочемо молитися, щоб вони знайшли вічний спочинок, вічний упокій у батьківських обіймах Бога. Наша молитва є потрібна, щоб залікувати пам'ять, страшні рани, які залишив комуністичний режим на тілі нашого народу. Тільки молитвою можемо подолати оте зло, заручниками якого ми стали впродовж десятиліть панування комуністичної системи. Щоб Господь Бог був милосердний до їхніх провин, гріхів. Щоб прийняв їхню жертву як знак покаяння не тільки за власні гріхи власного народу, а більше – злочини тих катів, які завдавали їм несправедливої смерті».
Він висловлює надію, що Господь прийняв їх у свої обійми в той час, коли богоборча більшовицька система викинула їх і прирекла на загибель. Їхня смерть з’єднана зі смертю Ісуса Христа на Голгофі, Який молився: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять".
Владика Богдан переконує, що коли ми молимося, ми також зберігаємо живу пам'ять про невинно замучених у наших серцях, а це - важливий момент, оскільки кожен народ мусить пам’ятати свою історію.
«Тільки наша історія може нас навчити, як будувати кращу долю власного народу, як уникнути помилок, які траплялися в минулому, як уникнути помилок, які не раз нищили нашу державність, свободу і принижували гідність на нашій землі», - каже він.
Хоча дуже багато фактів уже описано щодо Голодомору-геноциду, є ще багато живих світків тим страшним подіям, проте ми у власній країні ще не зовсім віддаємо належну увагу замученим страшним сталінським режимом.
На переконання єпископа, держава повинна робити набагато більше у вшануванні жертв Голодомору, ніж вона досі робила. «Уже не кажучи про те, щоб ми самі, українці, заперечували історичні факти, історичну правду. Це - неприпустимо! У той час, коли ледь не увесь світ визнає Голодомор геноцидом проти українського народу, мати якусь іншу позицію всередині країни, - є, м’яко кажучи, дивним і незрозумілим».
Тому, вважає єпископ, кожен має сказати своє слово. Держава - на своєму рівні, належно вшановуючи пам'ять жертв Голодоморів, громадські організації – на своєму рівні, мобілізуючи суспільство, аби підтримувати живою історичну пам'ять. Церква - на своєму рівні, промовляючи молитви за невинно убієнних і нині живих, щоб розуміли науку, яку дає нам наша історія.
«Вважаю, що кожен, хто вважає себе сином чи дочкою української землі, не може оминути сьогоднішню подію. Незалежно від того, де хто молитиметься: біля Меморіалу, у храмі чи в домівках, кожна небайдужа українська душа мусить сьогодні відгукнутися на голос невинно убитих голодом наших братів і сестер, як кличуть сьогодні до сумління кожної людини. Тому я вірю, що сьогодні наш народ буде об’єднаний в молитві, скорботі й призадумі», - завершив Секретар Синоду.
Після панахиди Пам'ять жертв ушанували хвилиною мовчання, потім розпочалася всенародна акція «Запали свічку».
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.