«Пригадуємо, що Східні Католицькі Церкви прагнуть активного залучення до діалогу істини та любові, який Католицька Церква здійснює з православними Церквами», – так звучить один із висновків зустрічі європейських католицьких ієрархів східного обряду, які наприкінці минулого тижня зібралися у Львові на щорічну зустріч, роздумуючи над темою ролі і місії Східних Католицьких Церков у контексті 50-річчя документів Другого Ватиканського Собору про Східні Церкви та Відновлення єдності та 25-річчя легалізації УГКЦ.
За підсумками зустрічі, яка проходила під патронатом Ради Єпископських Конференцій Європи, її учасники приготували послання, в якому заторкнуто питання ролі східних католиків в екуменічному діалозі, становище християн на Близькому Сході та виклики, які стоять перед УГКЦ в контексті ювілейних святкувань. В з’їзді взяли участь 45 східних ієрархів Європи, а також Секретар Конґреґації для Східних Церков архиєпископ Циріл Васіль, ТІ, Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон, римо-католицький архиєпископ Львова Мечислав Мокшицький. На запрошення владики Ладіслава Гучка, Екзарха для вірних візантійського обряду в Чеській Республіці, наступну зустріч вирішено провести у Празі від 4 до 7 червня 2015 року.
Звернення східних католицьких єпископів Європи
(Львів, Україна, 26 жовтня 2014 року Божого)
Ми, єпископи, що представляємо різні помісні Церкви Європи, провели зустріч у Львові (Україна) впродовж 23-26 жовтня 2014 року Божого, щоб задуматися та розважити над темою місії Східних Католицьких Церков через 50 років з часу проголошення соборових декретів Orientalium Ecclesiarum та Unitatis Redintegratio та в 25-ту річницю від легалізації Української Греко-Католицької Церкви.
На завершення нашої зустрічі ми хотіли б поділитися з вами деякими думками.
Роль і внесок Східних Католицьких Церков у справу екуменізму.
На основі соборового рішення, яким висловлюється пастирська турбота Католицької Церкви щодо розвою Східних Католицьких Церков із закликом працювати для їх подальшого розквіту задля виконування ними – із ще більшим апостольським завзяттям – їхньої місії (пор. Orientalium Ecclesiarum, 1),
- ми з цілковитим усвідомленням підтверджуємо наше право та обов’язок на здійснення душпастирської опіки щодо наших вірних незалежно від місця їхнього перебування, а також наше право звіщати Євангеліє всім тим, хто й досі перебуває в невіданні;
- висловлюємо наше братнє побажання, щоб і Православні Церкви здійснювали в любові та істині те посланництво, яке доручив їм Господь;
- визнаємо рівно ж і за Православними Церквами право дбати про здійснення душпастирської турботи стосовно їхніх вірних в усьому світі, без жодного антагонізму та з повагою до права свободи релігійного визнання;
- стверджуємо, що розділ єдиної Церкви Христової є справжньою еклезіологічною аномалією, яку за жодних обставин не можна вважати нормою життєдіяльності Церкви;
- поділяємо разом із Православними Церквами переживання щодо наявних тенденцій у культурній та соціальній сфері життя людства, які призводять до прогресуючої секуляризації Європи, аж до цілковитого знецінення загальнохристиянських моральних вартостей;
- переконані у своєму покликанні до відповідальності задля того, щоб заклик Христа до єдності Його Церкви став одним із найбільш пріоритетних, невідкладних і обов’язкових вимірів самобутності Східних Католицьких Церков, незважаючи на всі труднощі та перешкоди на шляху екуменізму;
- пригадуємо про бажання Східних Католицьких Церков бути максимально задіяними в справі ведення діалогу правди та любові між Католицькою і Православними Церквами.
Ситуація на Близькому Сході
Та драматична ситуація, в якій знаходяться сьогодні місцеві християни і вірні інших релігійних деномінацій та етній, страждаючи від насильства, яке панує в згаданому регіоні, стала об’єктом нашої глибшої застанови і молитви. Ми запевняємо в нашій солідарності та співстражданні духовних лідерів і вірних місцевих спільнот, пригадуємо, що мир та злагода на Близькому Сході не постануть без чіткої та однозначної реакції з боку міжнародної громадськості і такого її впливу на обидві сторони конфлікту, який був би спрямований на забезпечення принципів релігійної свободи та свободи сумління і закладав би освітні підвалини для належного виховання здатних діалогувати між собою прийдешніх поколінь.
Двадцять п’ята річниця легалізації Української Греко-Католицької Церкви
Ми разом прибули до України, щоб відсвяткувати 25-ту річницю з дня легалізації Української Греко-Католицької Церкви. Її відродження є виразною дією Божого Промислу, яка закликає загальноцерковну спільноту до ретельного переосмислення всього, що відбувається, до відновлення духу місійності у справі голошення Євангелія та до більшої заангажованості у сфері соціального життя суспільства у відповідь на нові виклики для душпастирства, що їх породжує новий контекст суспільного життя в країні. Запевнюємо українському народові нашу із ним молитовну єдність, підтримку та співучасть перед лицем військового протистояння на Сході держави, яке досі триває і супроводжується зовнішньою агресією, котра завдає великих страждань, головно мирним мешканцям краю. Запрошуємо всіх беззастережно стати на дорогу миру і злагоди.
Цю річницю ми глибоко пережили в молитві та Жертві Пресвятої Євхаристії, випрошуючи для всіх Божого благословення та заступництва Пресвятої Богородиці – Матері Бога і Матері Церкви.
Християнського порталу КІРІОС, за матеріалами Департаменту інформації УГКЦ та Радіо Ватикан.