Зустріч з Папою відкрили свідоцтва. Єпископ Роберто Борди, зокрема, сказав, що покликані до євангелізації самі повинні бути безперервно євангелізувати. У Болівії, розповів він, прокладає собі шлях секуляризм, відзначається криза сім'ї, країна страждає від корупції та наркоторгівлі, від злиднів, від політичних та ідеологічних зіткнень.
Своє звернення Папа Франциск почав з євангельського оповідання про жебрака і сліпого Вартимія, який кликав коли повз проходив Ісус. Папа звернув увагу на реакцію учнів Ісуса перед болем людей. Деякі проходять повз з байдужістю, не дозволяють до себе доторкнутися, звикають до несправедливості. У них «броньоване серце, закрите, що втратило здатність дивуватися і можливість змінитися. Скільки з тих, хто йдуть за Ісусом, піддаються такій небезпеці! ». Не можна йти за Ісусом, не звертаючи увагу на тих, хто страждає. Папа Франциск називає це явище «духовність заппінга», коли «женуться за останньою новинкою, за останнім бестселером, але не вміють увійти в контакт, будувати глибокі відносини».
Другий тип реакції на чужий біль - це реакція тих, хто, у випадку з Вартимеєм, «заставляли щоб він замовк», не бажаючи, щоб чужий біль заважав. Папа відніс до цієї категорії тих, хто постійно вказує пальцем на інших Вони хочуть змусити мовчати інших, вони вічно незадоволені. Папа навів у приклад священика, який обурюється плачем дитини під час проповіді. Такі люди зараховують себе до особливого стану, будуючи бар'єри з Народом Божим. Подібна поведінка віддаляє їх від пастви і від її плачу. «Сміятися з тими, хто сміється, плакати з тими, хто плаче: це частина таємниці священицького і богопосвяченого серця».
Нарешті, є ті, хто перед чужим болем зупиняються, подібно до Ісуса, і цікавляться, що можна зробити. «Не може бути співчуття, яке б не зупинялося; якщо ти не зупиняєшся, твоє співчуття не від Бога, ти не слухаєш і не співчуваєш, - пояснив Папа. - Співчуття - це не заппінг, це не означає змусити замовкнути біль, навпаки, це логіка любові. У центрі такої логіки - не страх, а свобода, яка народжується від любові і ставить благо іншої людини понад усе. Ця логіка народжується, коли ми не боїмося наблизитися до болю нашого народу, - навіть якщо часто це полягає в тому, щоб бути поруч і молитися ».
Папа підкреслив, що учні Христові проповідують не ідеологію, не рецепт і не богословське вчення. «Ми - не чиновники Бога, а свідки зціляючої і милосердної любові Ісуса» - «не тому, що ми якісь особливі або хороші, але тому, що ми вдячні за милосердя, яке нас переображує».