Папа Франциск вітає і благословить юних місіонерів, які цими днями несуть Євангеліє на пляжі Річчіоне та написали йому гарного листа, розповідаючи про свій досвід радості і віри, яку вони переживають, зустрічаючись з ровесниками між парасольками на березі моря чи на вулицях і дискотеках міста. Таке повідомлення, за підписом монсеньйора Ґільєрмо Карчера, церемонієра Святішого Отця, надійшло учасникам та організаторам євангелізації на пляжах.
Через одного зі своїх найближчих співробітників Папа Франциск склав подяку підліткам, які «в ці серпневі дні великодушно присвятили свій час» місії та євангелізації, яка відбувається під гаслом «Хто спраглий, нехай прийде до мене», ввіряючи їх «під покров Божої Матері і Матері молоді»,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.
«Хто спраглий, нехай прийде до мене», – з такою темою на пляжі італійського курортного містечка Річчіоне на адріатичному побережжі цього тижня знову повернулася євангелізаційна ініціатива, в рамках якої сотні юних місіонерів виходять на берег, чергуючи моменти молитви й обміну свідченнями. Починання, яке зродилося ще 2003 року, залучає численні християнські асоціації та спільноти.
Сара Урбінаті, відповідальна за організацію і проведення цієї ініціативи, розповіла, що місія розпочинається, насамперед, із духовного і формаційного приготування. Перед її початком учасники отримують місійний мандат від місцевого єпископа, який благословить євангелізацію під відкритим небом. Вечорами молодь виходить на головні вулиці містечка, а пополудні – на пляжі, де проводяться молитовні зустрічі й обмін свідченнями, що завершуються спільним проказуванням молитви «Отче наш».
«У дійсності, ми не йдемо до молоді, щоб говорити їй безпосередньо про Бога, а радше про те, що те, як кожен з нас зустрів Бога. Але ще перед тим, ми виходимо для того, щоб вислухати, запитати, як вони почуваються, внести момент привітності». За її словами, ідея полягає не в тому, щоб провадити катехизацію, але щоб прийнявши наставлення слухання, стати мостом між Церквою та молоддю, яка дуже часто є далекою від Церкви. «З іншого боку, – додала вона, – молоді місіонери – це ті, хто зустрів Ісуса в своєму житті та відчувають настільки велику радість, що не можуть тримати її в собі. Тому йдуть, щоб свідчити про неї молоді й туристам».
На запитання про те, що найбільше вражає у цьому досвіді і чого можна навчитися, Сара Урбінаті зауважила, що тим, що її найбільше вражає, є «численні чуда, свідками яких ми стаємо» - молодь, яка відкриває своє серце перед Євхаристіним Ісусом та розповідає про своє життя із переміненим обличчям. «Я навчилася, – додала вона, – що у Бога дійсно немає нічого неможливого».
Коли 2002 року в місцевій єпископській курії відбулася зустріч представників парафій побережжя, розташованого на південь від Ріміні, присвячена темі молоді, учасники зрозуміли необхідність звернути належну увагу на, так би мовити, «туристичне» душпастирство: до Річчіоне прибуває багато молоді з інших міст, шукаючи відпочинку та розваг. Отож, виникла ідея виходити назустріч цим юнакам і дівчатам, стаючи, немовби, простягнутою рукою Церкви, яка виходить шукати їх. Спочатку було створено 15 євангелізаційних груп, які об’єднали 200 юнаків і дівчат. Тепер до починання приєдналися численні асоціації, рухи та парафії, а навіть деякі семінарії скеровують до такої праці своїх вихованців.