"Отець Хорхе», перший повнометражний художній фільм про Папу Франциска, вийшов в цьому місяці в Аргентині.
Фільм спільного аргентинсько-іспанського виробництва з Даріо Грандінетті у головній ролі розповідає про життя Хорхе Берґольйо перед тим, як він став Папою: з добре відтвореним духом часу і ретельністю в деталях, але з деякими кричущими упущеннями.
Відтворення атмосфери Буенос-Айреса 50-х років - юності Берґольйо, щоб краще розповісти про пробудження покликання і впливу бабусі Рози, на яку він сам неодноразово посилався, - це деякі з речей, взятих Pampafilm за основу при створенні цього фільму, сценаристом і режисером якого є Докампо Фейхо.
Фільм, який анонсується як натхненний книгою журналістки Елізабет Піке «Життя й революція Франциска», відображає з достатньою достовірністю як вже відомі сторони життя Франциска, так і ті, які були з подивом відкриті вже після його обрання.
Хоча творці і дотримувалися рамок реальності, сценаристи вивели на сцену вигаданого персонажа - іспанську журналістку Сільвію Абаскаль, щоб розвивати оповідну лінію.
Фільм цілком достовірно і доброзичливо по відношенню до особистості Франциска дає уявлення про життя «отця Хорхе» до моменту, коли він посів кафедру Єпископа Риму. У деяких моментах сценаристи явно перестаралися в спробах використати абсолютно всі деталі життя Берґольйо - аж до відомих всьому світу звичок і таких тем, як протистояння корупції, екзистенційні питання і т.д.
Крім того, є достатньо спрощені моменти, характер яких у фільмі не перевищує чисто описовий. Різноманітність поглядів, які існують всередині Католицької Церкви, зведено до протистояння консерваторів і прихильників прогресу, що не відображає ні суть стану справ у 2013-2015 роках, ні особистість Хорхе Берґольйо, місце якого в цій дихотомії важко відразу визначити.
Оповідання досить детальне і нічого не упускає: його милосердя до бідних, увагу до священиків, міжрелігійний діалог, смиренність, аскетизм, обмивання ніг, зусилля, які він доклав, щоб допомогти викраденим єзуїтам, друзі, яким він допоміг врятуватися від репресій ...
Але ця детальність лише підкреслює невиправдані упущення: його конфлікти з владою, образи, яким він піддавався з боку Нестора Кіршнера і його дружини і спадкоємиці, Христини Фернандес.
Безумовно, це дуже складне завдання - перенести на екран історію про сучасника, всесвітньо відому людину. Може бути, саме тому втілення невідомого публіці образу - як у випадку Берґольйо молодого, зіграного Габріелем Галліккьйо - було більш вдалим, ніж вдалося виразити Даріо Грандінетті. Йому не вистачає двох дуже характерних рис кардинала Буенос-Айреса: блідості і серйозності в зовнішності, сором'язливості і доброзичливості в спілкуванні.
Фільм підкреслює аргентинське походження Папи. На відміну від Івана Павла II, якого світова преса майже завжди називала «польським Папою», Берґольо дуже швидко стали звати просто «Франциск», так що добре, що фільм, який, безумовно, побачать глядачі з багатьох країн, нагадує про географічні і культурні кореняі понтифіка.
Християнський портал КІРІОС за матеріалами рускатолік.