Під час 7-ї загальної конгрегації на Синоді Єпископів тривало обговорення третьої частини робочого документа Асамблеї "Instrumentum Laboris". Одна з гострих тем, яка піднімалася на засіданні, стосувався прийняття св. Причастя розведеними особами, що живуть в нових несакраментальних союзах. Йшлося про необхідність дотримання вчення Церкви, а також про обов'язок Церкви супроводжувати таких осіб, поєднуючи справедливість з милосердям.
У деяких виступах піднімалася тема так званого "шляху покаяння" для розлучених, проходження якого давало б їм можливість приступати до таїнств. Висловлювалися думки - як про пошук єдиного рішення, однакового для всіх, так і про можливості персонального підходу, завжди з повагою до нерозривності шлюбу. Деякі учасники Синоду висловили сумніви щодо так званого "закону градації", особливо з причини можливих наслідків його застосування щодо навчання про таїнства благодаті.
Частина виступаючих говорила про приклад Православних Церков у питаннях розлучень і нових союзів, називаючи його "винятком із правила", щоб дозволити тим, хто помилився, піднятися, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.
Зазначалося, що не можна відокремити вчення Церкви від конкретної реальності, інакше можна перетворити теологію в чисту ідеологію, віддаляючи християнина від віри. Церква повинна сістрематично практикувати "мистецтво супроводу", по-справжньому служити родині, не відвертаючись від нікого, - говорили учасники асамблеї.
На Синоді підкреслювалося зв'язок між вченням Католицької Церкви і милосердям. Учасники зазначили, що мова не йде про те, щоб встановити, що "дозволено", а що "заборонено". Звучав заклик про звернення до совісті християн і виходу з вузької області прав і обов'язків для входу в сферу того, що добре для суспільства.
У Залі Синодів говорили про важливість поглиблення підготовки безпосередньо до шлюбу, особливо в контексті "духовного Чорнобиля", в якому живе сучасна людина. Тут не вистачить лише впорядкованості в документах. Підготовка повинна бути не поспішною, глибокою і, по-можливості, розділеною на три етапи: починатися задовго до шлюбу, продовжуватися в його очікуванні і потім, в безпосередній близькості до нього. Важливим є супровід подружжя і на етапі їхнього спільного життя, особливо початковому.
Йшлося також про відповідальне батьківство, порушувалися питання плодючості шлюбу, підкреслювалося фундаментальна роль батька в сім'ї, свідчення Божої любові в сімейному середовищі, обговорювалися відносини між подружжям і пастирями, працею і суспільством.