Важливою подією у відзначенні Ювілейного року милосердя є перебування в Римі мощей святих о. Піо з П’єтрельчіни та о. Леопольда Мандіча з Падуї. Вони обидва належали до Ордену Братів Менших Капуцинів і обидва присвятили своє життя служінню в сповідальниці, хоч і в інший історичний період.
Мощі святих о. Піо та о. Леопольда прибули до Риму на бажання Папи Франциска, який у Ювілейний рік прагнув звернути увагу на один із суттєвих аспектів Божого Милосердя. Зокрема, Святіший Отець висловив бажання, щоб ці святі реліквії були виставлені у базиліці Святого Петра у Попільну Середу, у день, коли він надішле по всьому світу місіонерів милосердя, наділяючи їх особливим мандатом проповідувати й сповідати, аби вони були живим знаком того, як Небесний Отець приймає тих, які шукають Його прощення.
Реліквії святих капуцинів прибули до Риму 3 лютого. Першим етапом їхнього перебування у Вічному Місті була базиліка святого Лаврентія поза мурами, а другим – храм Христа Спасителя неподалік Ватикану. Тисячі римлян та прочан з усього світу, зокрема з країн Східної Європи, у молитовній тиші годинами очікували, щоб вшанувати мощі цих святих.
«Краса Господнього прощення та милосердя – це наука, яку ми повинні вивчати кожного дня, бо вона – прекрасна», – наголосив Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 6 лютого 2016 р., з членами молитовних груп святого отця Піо з П’єтрельчіни, духовними синами і доньками цього святого, що заповнили площу Святого Петра у Ватикані, прибувши з усіх куточків світу. Між ними були також працівники «Дому полегшення страждань» – лікарні, заснованої згаданим святим.
«Можемо сказати, що отець Піо був служителем милосердя. Він був ним постійно, здійснюючи, іноді аж до знемоги, апостолят слухання», – зауважив Святіший Отець, додаючи, що він міг це здійснити завдяки тому, що «постійно був прив’язаний до джерела: він безперервно втамовував спрагу при Розп’ятому Ісусі, стаючи, таким чином, каналом милосердя». А оскільки пережив «велике таїнство болю, жертвуваного з любов’ю», то «його краплина стала великою рікою милосердя, що зросила численні пустинні серця та створила оази в багатьох куточках світу».
У цьому контексті Єпископ Риму звернув увагу на молитовні групи, які о. Піо називав «розсадниками віри, вогнищами любові», тобто, «не просто осередками, в яких приємно проводити час разом з однодумцями, але вогнищами божественної любові». Молитва є «справжньою та властивою місією, що несе полум’я любові до всього людства».
«Отож, – вів далі Папа, – молитва є не просто корисною практикою для того, щоб здобути трохи внутрішнього миру, а ні побожним засобом, щоб отримати від Бога те, що потрібно. Якби це було так, то вона була би спонукувана витонченим егоїзмом». Молитва не є «таблеткою аспірину» для покращення самопочуття, чи «бізнесом», в якому щось здобуваємо, але «ділом духовного милосердя, яка має на меті все привести до Божого серця».
За словами Святішого Отця, молитва є «даром віри і любові», «заступництвом», якого потребуємо так само, як і хліба. Вона означає «ввіряти» Церкву, людей, якусь справу в руки Небесного Отця та є, як навчав святий Піо, «нашою найкращою зброєю та ключем, який відкриває Боже серце». Церква «приносить плоди», коли наслідує апостолів та Марію, Матір Ісуса, що, як розповідає Святе Письмо, були «витривалими й однозгідними в молитві», очікують на зшестя Святого Духа. «В іншому випадку, – додав він, – починаємо шукати підтримки деінде: у речах, в грошах, у владі… тоді євангелізація завмирає та гасне радість, а серце стає нудним».
Від духовних діл милосердя, тобто, молитви, Папа перейшов до тих, які представляють діла милосердя для тіла. Звертаючись до представників «Дому полегшення страждань», відкритого 60 років тому в Сан-Джованні-Ротондо, він пригадав, що святий Піо прагнув, щоб це була «не лише зразкова лікарня, але також храм науки і молитви». Адже, як навчав Венедикт XVI в енцикліці «Бог є любов», людям потрібно чогось більшого, «ніж просто технічно правильного лікування. Вони потребують людяності».
Як зауважив Папа Франциск, важливим є не тільки лікувати фізичну недугу, але заопікуватися хворим, адже може трапитися так, «що поки заліковуються рани тіла, збільшуються душевні рани, які набагато повільніше загоюються та які набагато важче лікувати». Адже і вмираючі, які нам здаються непритомними, «беруть участь у молитві, з вірою звершуваній поруч з ними, ввіряючись Богові та Його милосердю». «Я дуже вдячний вам та всім, хто компетентно, з любов’ю та живою вірою служать хворим, – сказав Наступник святого Петра. – Просімо благодаті розпізнавати присутність Христа в немічних людях та в тих, які страждають, як повторював о. Піо: хворий – це Ісус».
Наприкінці Святіший Отець також звернувся до паломників, які прибули з дієцезії Манфредонія-Вієсте-Сан-Джованні-Ротондо, в якій постійно перебувають мощі святого Піо, привезені на кілька днів до Ватикану, побажавши: «Нехай кожен, хто прибуває до вашої прекрасної землі, яку і я хотів би відвідати, зможе побачити у вас відбиток неба»,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.