Пам’ять, віра та милосердна любов – це три основи, на яких слід будувати своє життя. Такою була провідна думка у проповіді Папи Франциска, яку він виголосив під час Святої Меси на площі Вардананц в м. Ґюмрі на північному заході Вірменії, регіоні, де зосереджене католицьке населення країни. Саме ця частина найбільше постраждала від руйнівного землетрусу 1988 року.
До Ґюмрі Наступник святого Петра прибув після відвідин меморіалу «Цицернакаберд». В міжнародному аеропорту його зустріли мер міста, Ординарій Вірменської Католицької Церкви у Східній Європі архиєпископ Рафаїл Мінасян, осідок якого знаходиться саме в Ґюмрі, та місцевий єпископ Вірменської Апостольської Церкви.
З аеропорту Глава Католицької Церкви відразу від’їхав до центральної площі Вардананц, де очолив Святу Месу в латинському обряді, яка служилася по-італійськи та по-вірменськи й була приурочена Ювілеєві Милосердя. З Папою співслужили єпископи Вірменської Католицької Церкви разом з Патріархом Крікором Бедросом ХХ, на богослуженні була присутня делегація Вірменської Апостольської Церкви, а Католикос-Патріарх Карекін ІІ виголосив на його початку привітальне слово.
Наприкінці Євхаристійного богослуження з подячним словом до Єпископа Риму звернувся архиєпископ Рафаїл Мінассян, Ординарій Вірменської Католицької Церкви у Східній Європі, осідок якого знаходиться саме в Ґюмрі, а юрисдикція поширюється на всю Вірменію та інші країни, включаючи також і Україну. Складаючи подяку за ці «дуже цінні духовні хвилини», він висловив побажання, що це стане засівом «справжньої церковної та національної єдності».
«Від щирого серця дякую, Святіший Отче, за Ваш вчинок любові, який є заохоченням для нас усіх, для Церкви, вірних та інституцій, залишатися стійкими у вірі, як діти першого християнського народу в світі, та захищати цю нашу ідентичність», – сказав архиєпископ Мінассян, склавши подяку також Карекіну ІІ за його прихильність до ВКЦ у Вірменії.
Перед тим, як уділити заключне благословення, Папа Франциск ще раз привітав всіх учасників спільної молитви, зокрема, паломників, які прибули з різних частин країни та з Грузії. «Окремо хочу привітати тих, які великодушно та з конкретною любов’ю допомагають потребуючим. Насамперед, маю на увазі лікарню в Ашоцку, відкриту 25 років тому й відому, як “Лікарня Папи”: зродившись у серці святого Івана Павла ІІ, її присутність і досі дуже важлива для тих, які страждають», – сказав Святіший Отець, згадавши й про інші ініціативи, які здійснюють місцеві католицькі спільноти та черниці Згромадження Вірменських Сестер Непорочного Зачаття і Згромадження Місіонерок Любові блаженної Матері Терези з Калькутти.
З площі Вардананц Папа від’їхав до харитативного комплексу, яким опікуються сестри Згромадження Вірменських Сестер Непорочного Зачаття, що включає сиротинець, навчальний заклад для професійної підготовки молоді та центр опіки для похилих віком. У сиротинці при монастирі «Пресвятої Богородиці, Покровительки Вірменії» Святіший Отець спожив обід та мав нагоду для короткого відпочинку.
Повний текст проповіді Папи Франциска:
«Піднімуть спустошення часів днедавніх, і міста зруйновані відновлять», – цими словами пророка Ісаї Святіший Отець розпочав проповідь, виголошену під час Святої Меси в Ґюмрі, зазначаючи, що саме на цьому місці можна побачити їх здійснення, адже «після жахливих руйнувань внаслідок землетрусу, ми сьогодні зібралися тут, щоб скласти подяку Богові за все, що було відбудоване». І можемо запитати себе: «Що сьогодні Господь запрошує нас будувати в житті, й, насамперед, на чому кличе будувати наше життя?».
Шукаючи відповідь на це запитання, Папа вказав на три основи, першою з яких є пам’ять. За його словами, однією з ласк, про яку слід просити в молитві, є «відновлення пам’яті про все те, що Господь учинив з нами і для нас»: обрав, полюбив, покликав і простив. Але існує «інша пам’ять, яку слід оберігати», якою є «пам’ять народу», в якій можемо розгледіти «присутність Бога».
«Надією для вашого прийдешнього, світлом на життєвій дорозі, а також другою основою, про яку хочу вам сказати, є віра, – вів далі Єпископ Риму. – Завжди існує загроза, яка може притемнити світло віри. Нею є спокуса применшити її до чогось, притаманного минулому, до чогось важливого, але приналежного до інших часів, ніби віра є гарним стародруком, який слід зберігати в музеї». Адже віра, «замкнена в архівах історії», втрачає свою перемінюючу силу.
Віра, натомість, відроджується від «животворящої зустрічі з Ісусом», з досвіду Божого милосердя, яке «проливає світло на всі життєві ситуації». За словами Папи, для нас «буде корисним» щодня оновляти цю живу зустріч з Господом, читати Боже слово та відкривати на молитві Його любов, дозволити на те, щоб «зустріч з Господньою ніжністю запалювала радість в нашому серці», яка є більшою від смутку та «стійкою перед обличчям болю, перетворюючись у мир».
«Може також статися, що Ісус кликатиме йти за Ним зблизька, віддати своє життя Йому та ближнім: отож, коли Він запрошує, то ви, особливо, молодь, не бійтеся та скажіть йому “так”! Він нас знає і по-справжньому любить й бажає звільнити серця від тягарів страху та гордості. Зробивши для Нього місце, стаємо здатними випромінювати любов. Таким чином, ви зможете продовжити вашу велику історію євангелізації, якої Церква та світ потребують в наш тривожний час, який є також часом милосердя», – сказав Святіший Отець.
І саме милосердна любов є тією «третьою основою» після пам’яті та віри, на якій слід будувати своє життя. Адже саме на цій «скелі любові, отриманої від Бога та переданої ближньому» ґрунтується життя Ісусового учня. «Обличчя Церкви омолоджується та стає привабливим, коли вона живе милосердною любов’ю. Конкретна любов – ось що є візиткою християнина. Інші способи представитися можуть бути недоречними і навіть безглуздими, тому що всі пізнають, що ми є Його учнями, якщо матимемо взаємну любов», – наголосив проповідник, додаючи, що першочерговим завданням є «невтомно будувати й наново відбудовувати сопричастя, зводити мости єдності й долати перешкоди відокремлення».
Повертаючись до читання з пророка Ісаї, Святіший Отець вказав на те, що він пригадує, що Господній дух завжди перебуває з тим, хто приносить благу вість убогим, перев’язує рани розбитих сердець і втішає пригноблених. «Бог, – додав він, – мешкає в серці того, хто любить, Бог мешкає там, де люблять, особливо там, де відважно й зі співчуттям дбають про найслабших та убогих. В цьому існує дуже велика потреба: потреба в християнах, які не піддаються перед обличчям труднощів та не знеохочуються через спротив, але є готовими і відкритими, готовими служити; існує потреба в людях доброї волі, які дійсно, а не на словах допомагають братам і сестрам, які перебувають у важких ситуаціях; існує потреба справедливіших суспільств, в яких кожен може мати гідне життя і, в першу чергу, належно оплачувану працю».
Але в цьому контексті, за словами Наступника святого Петра, може зродитися запитання про те, яким чином можливо стати милосердним, з тими вадами та недомаганнями, які кожен бачить в собі та навколо себе? Відповідь на це запитання проповідник запропонував шукати у спадщині вірменсього святого Григорія Нарекського, якого він проголосив Учителем Церкви. Цей святий навчає нас, що важливим є, насамперед, «визнати себе потребуючим милосердя», а перед обличчям нужд і ран, яких зазнаємо, «не закриватися у собі, але щиро й з довір’ям відкритися на Господа».
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.