Солодкі «арії» московських гостей
Впливові московські гості посилено обробляють мешканців регіону. У травні завітав до Донецька патріарх Московський Кирило і заявив велелюдному зібранню після завершення літургії: «Напевно, народ Донбасу відзначено, в першу чергу, працею. Велика частина людей працює на небезпечних виробництвах, нерідко ризикуючи життям, але ж який важливий цей труд! Він важкий до нескінченності, він пов’язаний з великими психологічними і фізичними навантаженнями, але люди працюють, тим самим створюючи економічну могутність України. Донбас є найпотужнішим економічно регіоном України, він підтримував і підтримує країну в непростих економічних умовах… Там, де праця, де терпіння, де мужність, там і духовні подвиги».
У серпні співак, бізнесмен, депутат Держдуми Росії від партії «Єдина Росія» Йосиф Кобзон узяв участь у святкуванні Дня шахтаря та Дня міста Донецька. Крім пісень, він подарував донеччанам і програмну промову: «Що таке Донбас, знає весь світ… Багато хто тут говорять, що Донбас зайняв всі ключові позиції в Україну, тому що президент із Донбасу. Так це нормальне явище. Президент знає, кого призначає. Він знає своїх земляків і колег, довіряє їм і несе відповідальність за те, що на всіх ключових позиціях перебувають його земляки… Над нами всевишній побудував якусь таку ауру й оберігає нас і розповідає про те, що вихідці з Донбасу – це обраний народ. Досі говорили, що обраний народ в Ізраїлі. А я кажу, що обраний народ у Донбасі».
А у вересні патріарх Кирило знову завітав на Донбас, тепер уже на Луганщину. Стилістика його виступу була тією самою, що і в Донецьку за кілька місяців перед цим. За словами Кирила, Луганськ і Донбас – особливе місце: «Це місце, де кувалася і кується економічна міць, де працюють люди-трудівники, де створюються матеріальні цінності, що мають велике значення для життя людей, суспільства і держави. Саме тут живе народ працьовитий, терплячий, який зберігав і зберігає православну віру».
Міражі «богообраного Донбасу»
Звернімо увагу: у всіх цих виступах підкреслюється обраність, особливість, окремішність «народу Донбасу», його особливе, панівне місце в Україні, яке він заслужив своєю терплячою працьовитістю за тяжких умов.
Жодного слова про волелюбність, про потребу керуватися найвищими цінностями. Все просто і зрозуміло: ви – люди особливі, вам призначено відігравати унікальну роль в Україні, а водночас – ви особливий народ, частина «русского мира» (на цьому зараз наголос в «аріях» московських гостей під час візитів в Україну не робиться; роботу в цьому напрямі виконують місцеві «шістки», ведучи мову і про «народ Донбасу», і про його належність до «русского мира», і про потребу створити «Донбаську автономну республіку»).
Видається, і московські гості, і місцеві підрозділи «віртуозів Москви» хочуть реалізувати двоєдине завдання. По-перше, зміцнити тили Партії регіонів, посиливши у значної частини місцевих жителів і без того наявне відчуття своєї зверхності – не тільки щодо України, а й щодо інших країн і народів, крім, звісно, Росії. По-друге, довести до граничних меж уявлення про себе як окремий народ, що істотно відрізняється від усіх інших українців, відтак має право на самовизначення – поки що в межах автономії, якщо монопольна влада «донецьких» в Україні захитається і доведеться йти на компроміс із іншими олігархічними кланами. Але це, так би мовити, програма-мінімум.
У разі ж перемоги в Україні демократичних сил «народ Донбасу», вочевидь, ретельно готують до відокремлення від української держави і входження до «русского мира» за абхазьким чи придністровським сценаріями. Нічим іншим пояснити такі наполегливі і послідовні намагання якомога більше посилити почуття окремішності, сепаратності у жителів Донбасу не можна. Якщо, звісно, не припустити, що за спиною Віктора Януковича і Ко місцеві діячі Партії регіонів укупі із московськими наставниками не затіяли грандіозну змову з метою відірвати Донбас від України вже ближчим часом і цим повністю й остаточно зруйнувати підґрунтя моці нинішньої влади.
Хоча, звичайно, яких тільки дивовиж не трапляється у побудованій на підставах суміші чекістських та візантійських традицій політиці Москви навіть у відносинах із своїми союзниками й сателітами…
Автор: Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Джерело: radiosvoboda.org