Фресці "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі загрожує дихання відвідувачів, які видихають руйнівне вологе повітря, що містить органічні сполуки. Тому оптимальний час, що може проводити кожен відвідувач у цієї унікальної фрески, становить 15 хвилин, - повідомляють італійські ЗМІ.

«Таємна вечеря» створена в 1495-1498 рр. у домініканському монастирі Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані. Леонардо да Вінчі писав «Таємну вечерю» на сухій стіні, а не на вологій штукатурці, тому розпис не є фрескою в повному сенсі цього слова. Леонардо покрив кам'яну стіну шаром смоли, гіпсу та мастики і писав по ньому темперою. Й саме через обраний метод розпис почав руйнуватися вже через кілька років після закінчення роботи, - такі висновки експертів. Уже  1517 р. фарба почала відшаровуватися. У 1556 р. Вазарі позначив розпис як сильно зруйнований: він настільки зіпсувалася, що фігури майже неможливо було впізнати.

У 1652 р. в стіні з розписом був пророблений дверний отвір, пізніше закладений цеглою; його досі видно в середині композиції. Ранні копії дають підстави вважати, що ступні Ісуса були в положенні, що символізувало майбутнє Розп'яття.

1768 р. над розписом, з метою захисту, повісили завісу. Одначе натомість вона просто перекрила випаровування вологи з поверхні, й коли завісу відкинули, то виявилося, що вона дряпала й злущувала фарбу.

Фреску кілька разів реставрували. Вперше це зробив у 1726 р. Мікеланджело Белотто, який заповнив відсутні місця олійною фарбою, а потім покрив фреску лаком. Надовго цієї реставрації не вистачило, і інша була зроблена в 1770 р. Джузеппе Маца, який зчистив роботу Белотто, а потім ґрунтовно переписав розпис. Він переписав усі особи, крім трьох, а потім змушений був зупинити роботу через обурення громадськості.

1796 р. французькі війська використовували трапезну як склад зброї. Їхні  вояки кидали каміння в розпис і забиралися на сходи, щоб видряпати апостолам очі. Потім трапезна використовувалася як в'язниця.

У 1821 р. Стефано Барецці, відомий своїм умінням надзвичайно акуратно видаляти фрески зі стін, був запрошений для того, щоб перенести розпис у більш безпечне місце. Він серйозно пошкодив центральну секцію - перш, ніж усвідомив, що робота Леонардо не є фрескою. Барецці зробив спробу клеєм прикріпити назад ушкоджені ділянки.

З 1901 до 1908 рр. Луїджі Кавенагі вперше провів ретельне дослідження структури розпису, а потім приступив до її розчищення. У 1924 р. Оресте Сільвестрі здійснив подальше розчищення і стабілізував деякі частини штукатуркою.

Під час II світової війни, 15 серпня 1943 р., трапезна піддалася бомбардуванню. Мішки з піском запобігли потраплянню осколків бомби в розпис, але шкідливий вплив справила вібрація.

У 1951-1954 рр.. Мауро Пеллічолі виконав ще одну реставрацію з розчищенням і стабілізацією. Але вже в 1970-і рр. фреска виглядала сильно зруйнованою.

З 1978 по 1999 рр. під керівництвом Пинина Брамбілла Барсілона було здійснено масштабний проект реставрації, метою якого були стабілізація розпису і позбавлення від забруднень і негативних наслідків реставрацій XVIII і XIX ст.

Оскільки перенесення розпису в більш спокійну середу було неможливим, то в таке - "запечатане" середовище, з контрольованим кліматичним режимом, була перетворена сама трапезна, для чого довелося замурувати вікна.

Потім було проведено дослідження розпису з використанням інфрачервоної рефлектоскопіі і картонів до неї з Королівської бібліотеки Віндзорського замку. Деякі ділянки розпису визначили такими, що не підлягають відновленню. Їх написали заново аквареллю приглушених кольорів, щоб показати, не відволікаючи уваги глядача, що вони не є оригінальною роботою.

Реставрація зайняла 21 рік. 28 травня 1999 р. розпис був відкритий для огляду. Відвідувачі повиннізамовляти квитки заздалегідь і можуть провести поруч із шедевром лише 15 хвилин.