Проте УПЦ МП все ще залишається потужною – налічує понад 12 тисяч офіційно зареєстрованих парафій в Україні (реальна їх кількість є меншою, і сягає близько 10 тисяч). А тому до переходу 150 громад, а це – трохи більше 1%, дехто ставиться з певним скепсисом. Так, цифра поки що не “вау”. Та, можливо, невдовзі спостерігатимемо за активізацією цього процесу, адже набув чинності закон щодо переходу релігійних громад.

Тож маємо кілька запитань, зокрема, чи стане зазначений закон каталізатором переходу релігійних громад до ПЦУ, а також, як вплине на тих, хто вже перейшов, тобто, чи потрібно їм щось переоформлювати? 

Віктор Єленський, народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань культури й духовності, автор законопроекту, який сьогодні набув чинності:

“Процес переходу громад до ПЦУ дещо активізується, але лавиноподібним не буде”

“Перш за все хочу наголосити, що цей закон не про перехід з однієї православної юрисдикції в іншу. Він – універсальний, бо розблоковує норму про свободу совісті, що міститься як у Загальній декларації з прав людини, так і в міжнародному та українському законодавствах. Іншими словами, тепер кожна релігійна громада може вільно підпорядковуватися будь-якому центру, а також змінювати свою підлеглість. Дотепер ця норма була проголошена українським законодавством, але не давала конкретного механізму. Тепер же, після внесення змін у законодавство, маємо мінімальний правовий інструментарій, Чому мінімальний? А тому що держава показує, що поважає автономність релігійної громади, утім дає можливість для здійснення переходу. Тож, вважаю, цей закон не скільки про пришвидшення переходу, стільки про те, щоб цей перехід відбувався згідно із законом, в цивілізований спосіб, і щоб Російська Федерація зі своїми агентами не змогли перетворити релігійне питання на інструмент втручання у справи України.

Щодо переходу громад. Цей закон справді важливий, але він не є тим єдиним каталізатором.

Наша церква отримала Томос, а отже стала рівною в сім’ї православних, її статус підтверджений Вселенським Патріархом, який є першим за честю в православному світі. Бо раніше як люди казали: “Церковна самосвідомість не дозволяє нам бути поза канонічною церквою, і ми підносимо ім’я Кіріла не тому, що він Московський, а тому, що канонічний”. Тепер же питання канонічності/неканонічності відпало.

Наступне - вчора зареєстрували статут ПЦУ, а також статут Митрополії ПЦУ. Тобто, з’явився керівний центр, якому може підпорядковуватися та чи інша громада. І, звичайно, в цьому сенсі для багатьох це “зелене світло”. Адже я знаю чимало парафіян, які при згадці Кіріла виходять з церкви або ж таких, які, коли б була якась інша, не Московська, канонічна юрисдикція в Україні, то вони б туди перейшли. Що ж, таку можливість вони отримали, а тому, думаю, процес переходу з МП до ПЦУ пришвидшиться, але лавиноподібним не буде. Для цього потрібен час, бо церковне життя має певну інерцію. Більше того, існують серйозні перепони на цьому шляху. Та ж Московська патріархія надзвичайно активно опонує переходу громад, засилаючи по селах загони хлопців спортивної зовнішності. То ж спротив буде надзвичайно високий.

Що робити тим громадам, які перейшли в ПЦУ за останній місяць-півтора? Їм треба перереєстровувати свої статути. Адже, що в юридичному сенсі значить перехід? Це зміни до статуту, і ці зміни треба зареєструвати в місцевих адміністраціях. При цьому, якщо раніше це здійснювалося в два етапи – реєстрація статуту і юридичної особи, то тепер останній пункт відпав. Тобто, тільки зміна до статуту і все”.

Дмитро Горєвой, релігієзнавець, директор Центру релігійної безпеки:

“Чи не щодня до ПЦУ переходили по 1-2 громаді. Тепер же - підуть “пачками”

“Закон багато чого вирішує. Раніше в статутах більшості громад Московського патріархату містилася норма, де зазначалося: переходити можна, але рішення про перехід повинен затвердити керівник – обласний єпископ. І це, безумовно, було тим фактором, який ці переходи зупиняв. Жоден єпископ не погодиться, щоби громада переходила, бо громада – це по суті джерело фінансових надходжень. А тепер не потрібно “добро” від єпископа. Кожна громада може самостійно ухвалювати рішення про перехід. Для цього потрібно лише 2/3 голосів. Тобто, важливість цього закону насамперед у тому, що знімається єпископський фактор, який блокував рішення про перехід з МП до ПЦУ.

Наступне – що робити, коли більшість у громаді вирішили перейти, але залишилися ті, які проти цього. Закон і це регулює. Адже є норма, котра дозволяє їм утворити нову громаду та скласти договір з тими хто “за” і “проти” переходу щодо почергового користування храмом. На мою думку, це дуже правильна, демократична норма, яка показує, що закон захищає всіх, тобто, покриває всі сто відсотків випадків тих чи інших настроїв у громаді.

Ще одним чинником, який стане каталізатором переходу є офіційна реєстрація ПЦУ як релігійної організації. Відповідну інформацію вже можна знайти на сайті Мін'юсту в реєстрі юридичних осіб. Тож тепер при переході громади спокійно вказуватимуть, до якого релігійного центру вони належать.

А як бути з тими 150 громадами, які вже перейшли? Вони ухвалювали рішення про перехід, але юридично процедуру ще не завершили. Що для цього потрібно? Власне, лише змінити в статутних документах юрисдикцію та назву. Візьмемо для прикладу громаду, наприклад, Свято-Миколаївського храму села Гнилички УПЦ (МП). Все, що їм потрібно – це змінити підпорядкованість: в кінці, де зазначено УПЦ (МП) поміняти на ПЦУ.

І ще один важливий момент. Тим, хто думає, що перехід 150 громад до ПЦУ – це крапля в морі, я нагадаю: протягом 2014-2018 років з Московського до Київського патріархату (нині ПЦУ) перейшло 70 громад, а за останні півтора місяці – 150. Тобто, в два рази більше, ніж за чотири роки. Тепер, коли процедуру спрощено і церкву офіційно зареєстровано – громади переходитимуть “пачками”.

 Християнський портал КІРІОС за матеріалами ukrinformua