Папа затвердив нові норми боротьби зі зловживаннями в ЦерквіMotu proprio Папи Франциска “Vos estis lux mundi”, оприлюднене в четвер, 9 травня 2019, встановлює нові приписи щодо інформування про домагання й насильство та забезпечення того, щоб єпископи та настоятелі звітували про свою діяльність. Впроваджено обов’язок для духовенства та богопосвячених осіб повідомляти про зловживання. Кожна дієцезія чи єпархія повинна створити доступну для громадськості структуру, що отримуватиме такі повідомлення.

«Vos estis lux mundi, Ви – світло світу... Господь наш Ісус Христос закликає кожного вірного бути світлим прикладом чесності та святості». Слова, почерпнуті з Євангелії від Матея, стали першими словами та назвою нового Апостольського листа Motu proprio Папи Франциска, присвяченого боротьбі з сексуальними зловживаннями, сподіяними духовними й богопосвяченими особами, як також з вчинками чи упущеннями єпископів і чернечих настоятелів, «спрямованими на перешкоджання чи ухилення» від розслідувань щодо зловживань. Папа нагадує, що «злочини сексуальних зловживань ображають нашого Господа, завдають фізичні, психологічні та духовні рани постраждалим і наносять рани спільноті вірних», та вказує на особливу відповідальність, яка лежить на наступниках апостолів у тому, щоби запобігати таким злочинам. Цей документ є черговим плодом зустрічі на тему захисту неповнолітніх, що відбувалася у Ватикані в лютому 2019 року. Він встановлює нові процесуальні норми для боротьби із сексуальними зловживаннями та забезпечення того, щоб єпископи та чернечі настоятелі звітували про свою діяльність. Йдеться про загальне законодавство, що стосується всієї Католицької Церкви.

В кожній дієцезії – «вікно» для приймання заяв

Серед нововведень передбачено, що всі дієцезії світу повинні до червня 2020 року створити «одну чи більше стабільних і легкодоступних для громадськості структур для приймання заяв», які стосуються сексуальних зловживань, скоєних духовенством чи богопосвяченими особами, використання педопорнографічних матеріалів чи приховування зловживань. Законодавство не визначає, в чому повинні полягати ці «системи», залишаючи дієцезіям вибір оперативних рішень, які можуть бути відмінними, відповідно до різних культур і місцевих обставин. Йдеться про те, щоб люди, які постраждали від зловживань, мали можливість вдатися до місцевої Церкви, впевнені в тому, що будуть належно прийняті, захищені від зустрічних звинувачень, і що їхні повідомлення трактуватимуться з найбільшою серйозністю.

Обов’язок повідомляти

Ще одна новизна стосується обов’язку для всіх духовних осіб і богопосвячених осіб «невідкладно повідомляти» церковну владу про всі відомості, які вони отримали (зберігаючи непорушним те, що стосується таємниці сповіді), щодо можливих випадків зловживань, або ж щодо упущень чи приховування у веденні таких випадків. Якщо до сьогодні цей обов’язок стосувався, певною мірою, лише індивідуального сумління, відтепер стає загальнопоширеним законодавчим приписом. Хоча обов’язок, як такий, накладається лише на духовенство та богопосвячених осіб, але також всі миряни можуть і заохочуються користуватися системою повідомлення компетентній церковній владі про зловживання та домагання.

Не лише зловживання щодо неповнолітніх

Документ включає не лише домагання та насильство, скоєні проти неповнолітніх чи уразливих дорослих, але стосується також сексуального насильства та домагань, пов’язаних із зловживанням владою. Цей обов’язок стосується також будь-яких випадків насильства над черницями з боку священиків, або ж випадків домагань до семінаристів і повнолітніх кандидатів до чернечого життя.

Приховування

Серед найважливіших елементів нового законодавства є визначення як окремої категорії так званої «поведінки приховування», що полягає «в діях або упущеннях, спрямованих на те, щоб чинити перешкоди чи обходити цивільні та канонічні, адміністративні чи карні розслідування щодо священика або богопосвяченої особи», які стосуються злочинів сексуальних зловживань. Йдеться про тих, хто, займаючи становища з особливою відповідальністю в Церкві, замість того, аби розслідувати зловживання, скоєні іншими, приховували їх, захищаючи ймовірного злочинця замість того, щоб захищати постраждалих.

Захист уразливих осіб

Vos estis lux mundi наголошує на важливості захисту неповнолітніх (осіб віком до 18 років) та уразливих осіб. У дійсності, розширюється поняття «уразливої особи», яке вже не обмежується лише людьми, що не мають «звичайного використання розуму», включивши до нього також випадкові та перехідні ситуації нездатності розуміння та волі, як також недієздатність фізичного порядку.

Пошана до законодавства країн

Обов’язок повідомляти місцевого ординарія чи чернечого настоятеля не заступає і не змінює будь-яких інших обов’язків заявляти про злочин, що може існувати в законодавстві відповідних країн: нові приписи «застосовуються без шкоди для прав і обов’язків, встановлених в кожному місці державними законами, особливо, тими, які стосуються обов’язку повідомляти компетентну цивільну владу».

Захист заявника та постраждалих

Показовими є також параграфи, присвячені захистові тих, які роблять крок уперед, повідомляючи про злочин. Ті, хто надає відомості про зловживання, не повинні піддаватися пересудам, зустрічним звинуваченням чи дискримінації з причини цього повідомлення. Звернено увагу також на постраждалих, які в минулому були примушені мовчати: нові норми передбачають, що на них не може бути накладе жодне зобов’язання мовчати щодо змісту повідомлення. Очевидно, таємниця сповіді залишається абсолютною та непорушною, а тому це законодавство жодним чином її не стосується. Vos estis lux mundi, крім того, визначає, що постраждалі та їхні родини повинні зазнавати гідного й шанобливого ставлення та отримати відповідний духовний, медичний та психологічний супровід.

Розслідування проти єпископів

Motu proprio впорядковує також розслідування проти єпископів, кардиналів, чернечих настоятелів і тих, на кому з різних причин, навіть тимчасово, лежить відповідальність за провід дієцезією чи іншою місцевою Церквою. Ці приписи повинні застосовуватись не лише тоді, коли щодо цих осіб ведеться розслідування в справі безпосередньо скоєних зловживань, але й тоді, коли їх звинувачено в приховуванні або в тому, що не хотіли боротися зі зловживаннями, про які дізналися, а саме їм належало протидіяти.

Роль митрополита

Показовою новизною є залучення до попереднього розслідування архиєпископа-митрополита, який отримує від Святого Престолу мандат вести розслідування, якщо оскарженою особою є єпископом. Таким чином, посилюється його традиційна роль у Церкві, підтверджуючи бажання належно цінувати місцеві ресурси в тому, що стосується розслідувань щодо єпископів. Той, кому доручено вести розлідування, через тридцять днів повинен передати до Апостольської Столиці «офіційне повідомлення про стан розслідування», яке повинно бути завершене не пізніше, як через 90 днів (допускається можливість відтермінування «з огляду на виправдані причини»). Встановлено конкретний періоди, а від компетентних Дикастерій вимагається діяти оперативно.

Залучення мирян

Посилаючись на статтю Кодексу канонічного права, що підкреслює цінний внесок мирян, приписи Motu proprio передбачають, що митрополит, проводячи розслідування, може користуватися допомогою «кваліфікованих людей», відповідно до «потреб випадку і, зокрема, пам’ятаючи про співпрацю, яку можуть запропонувати миряни». Папа неодноразово стверджував, що вміння та професійні навички мирян є важливим ресурсом Церкви. Нормами передбачається, що єпископські конференції та дієцезії можуть приготувати списки компетентних осіб, готових співпрацювати, але остаточна відповідальність за розслідування залишається за митрополтом.

Презумпція невинуватості

В документі наголошується на презумпції невинуватості особи, щодо якої ведеться розслідування, яку слід повідомити, коли компетентна Дикастерія доручить його розпочати. Обов’язок повідомляти про обвинувачення існує лише у випадку відкриття формального процесу, і якщо для забезпечення цілісності розслідування та доказів це вважається слушним, може бути пропущене під час попереднього етапу.

Висновки розслідування

Motu proprio не вносить змін у те, що стосується покарань, передбачених за злочини, але визначає процедури повідомлення та проведення попереднього розслідування. Після завершення цього розслідування, митрополит (або у визначених випадках найстарший за свяченнями єпископ суфраганної дієцезії), пересилає результати до компетентної ватиканської Дикастерії й на цьому завершується його завдання. Далі вже компетентна Дикастерія діє «згідно з приписами права, відповідно до того, що передбачено конкретним випадком», тобто, діючи на основі вже існуючих канонічних норм. На основі результатів попереднього розслідування Святий Престол може негайно вжити превентивні та обмежувальні заходи щодо обвинуваченого.

Конкретні зусилля

З цим новим юридичним інструментом, приготованим за виразним бажанням Папи Франциска, Католицька Церква робить ще один новий і рішучий крок у запобігання й протидію зловживанням, який наголошує на конкретних діях. «Щоб ці явища, в усіх своїх проявах, ніколи більше не траплялися, потрібне постійне та глибоке навернення сердець, підтверджене конкретними та ефективними діями, що залучають усіх у Церкві», – пише Святіший Отець на початку документа.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.