Його Високопреосвященству
Високопреосвященнійшому Агафангелу
Митрополиту Одеському та Ізмаїльському

Ваше Високопреосвященство!

Зважаючи на неоднозначну ситуацію, що склалася, у зв'язку із піднятим у ЗМІ галасом і чутками про роботу Комісії із вивчення змін та доповнень до Статуту УПЦ (редакції 2007 р.), як голова Юридичного відділу УПЦ, вважаю своїм обов'язком звернутися до Вашого Високопреосвященства з цим відкритим листом. Приводом до його написання послужило крайнє здивування, яке викликало в мене, заслуженого юриста України, публікація у відкритих церковних інформаційних джерелах (а саме на сайті Одеської єпархії УПЦ) суто конфіденційної службової переписки Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. У зв'язку із вищесказаним я, як глава Синодального юридичного відділу УПЦ, прошу Ваше Високопреосвященство роз'яснити моє здивування.

1. Безумовно, Ви як єпархіальний архієрей Одеської єпархії УПЦ вправі публікувати на підзвітному Вам єпархіальному сайті Вашоі відповіді на лист Його Блаженства. Проте, прес-службою Одеської єпархії було опубліковано лист, що відноситься до внутрішнього церковного листування Його Блаженства. Причому зроблено це було без Його на те благословення, і до того ж неповністю (без додатків). Дана публікація спричинила собою негативні судження про Церкву в ЗМІ і занепокоєння в народі. Як ці дії узгоджуються з синівським послухом своєму Предстоятелю і з прагненням зберегти церковний мир в Україну, декларований Вами?

2. Викликає також здивування надзвичайно некоректний тон листа, підписаного Вашим ім'ям. Чи може бути, що Ви, людина високої культури і досвідчений архієрей УПЦ, знаючи мене і спілкуючись зі мною особисто на протязі майже 20 років, у своєму листі говорите про мене, заслуженого юриста України, голову Юридичного відділу УПЦ, в принизливій формі, називаючи тільки на прізвище і ні разу не згадавши мого імені або хоча б ініціалів? Ще більший подив, якщо не сказати обурення, викликало у мене те, що мій посадовий рапорт на ім'я Блаженнішого Митрополита Володимира в опублікованому на сайті Одеської єпархії листі названо «доносом». Запевняю Вас, Ваше Високопреосвященство, що ніяких «доносів» я ніколи не писав, і взагалі цей «термін» запозичений з тоталітарного минулого, він виглядав би доречніше в листі «радянського бюрократа», а не архієрея Церкви Христової. Такий неповажний тон абсолютно неприйнятний в фіційному листуванні, тим більше в церковному, як і по відношенню до мене, як до людини і як голові Синодального юридичного відділу УПЦ, єпископом якої Ви є.

На закінчення хочу зауважити, що я працюю в сфері практичної юриспруденції 39 років, з них 20 років - в канонічному праві. Ця обставина дає мені підстави авторитетно заявити, що діюча нині Комісія із вивчення змін та доповнень до Статуту УПЦ (редакції 2007 р.) у нинішньому її складі є нелегітимною, точно так само як нелегітимним є засідання Священного Синоду УПЦ (відбулося всупереч благословення Предстоятеля нашої Церкви ).

Вивчивши думки Преосвященних УПЦ щодо питання діяльності Комісії із вивчення змін та доповнень до Статуту УПЦ, висловлені у письмовій формі, я констатую, що практично всі Преосвященні вельми категорично висловилися про можливість подальшої діяльності зазначеної Комісії. Більшість Преосвященних (33 архієрея), листи-звернення яких надійшли до 12.06.2012 р., вважають за доцільне в даний час призупинити діяльність Комісії заради збереження Церковного миру і доброго імені Церкви.

Не порушуючи конфіденційності внутрішньоцерковного листування, наведу деякі з висловлювань Преосвященних, членів Собору єпископів УПЦ, які абсолютно узгоджуються з позицією, озвученою мною вище.

«... Запропоновані поправки до Статуту УПЦ більше ущемлять и обмежать права віруючіх УПЦ, особливо на західній Україні. ... Вважать роботу Комісії по Вивченню змін и доповнень до Статуту про Управління УПЦ такою, яка не ​​зовсім відповідає поставленим перед нею завданням ».

«Комісія, яка була створена у 2011 році повинна була тільки вивчати зауваження до положення « Статуту про Управління УПЦ », а митрополит Донецький и Маріупольскій Іларіон вирішив одноосібно змінити не тільки діючий « Статут про Управління УПЦ », а пішов далі, бажаючи змінити канонічний статус УПЦ. ... якщо и надалі рішення даної комісії, які приймає митрополит Іларіон, будуть виходити за рамки «Статуту про Управління УПЦ», вносячи ​​розкол в Українську Православну Церкву, я особисто не бачу ніякої користі в цій комісії ».

«Вважаю за необхідне звільнити митрополита Іларіона від цього обов'язку, а також призупинити діяльність цієї Комісії заради миру церковного».

«... Висловлюю стурбованість з приводу даного питання. ... Пропоную в найближче засідання Священного Синоду внести питання про доцільність діяльності даної Комісії »

«... Змушеній з сумом засвідчити, що діяльність Комісії є деструктивною та шкідлівою для Церкви.»

«Вважаю, що намір кардинально змінити основні пункти і положення нашого Статуту можуть привести до конфронтації і непорозуміння, а найголовніше ставиться поду загрозу мир в нашій Церкві. ... Вважаю доцільним діяльність комісії повністю скасувати, як таку, що не виправдала себе »

«... Прошу Ваше Блаженство розглянути питання про припинення діяльності Комісії ...»

«Наслідки недалекоглядної діяльності комісії несуть в собі катастрофу! У даній ситуаціі вважаю роботу комісії недоцільною, прошу Ваше Блаженство призупинити її дію, яка завдає шкоди канонічному православ'ю, до її повного скасування ».

На додаток до цього відкритого листа публікую і свій рапорт на ім'я Його Блаженства, на який Ви посилаєтеся у опублікованому Вами листі.

АДВ. В.Ф. Волинець
Заслужений юрист України
Голова Синодального юридичного відділу УПЦ

Його Блаженству,

Блаженнішому Митрополиту Київському

і всієї України ВОЛОДИМИРУ,

Предстоятелю Української Православної Церкви

від Голови юридичного відділу

Української Православної Церкви,

Заслуженого юриста України,

адвоката Київської міської колегії адвокатів

Валентина Феодосійовича Волинця

Ваше Блаженство! Блаженніший Владика!

Маю за честь засвідчити Вашому Блаженству свою синівську любов та щиру повагу недостойний уваги р. б. Валентин Волинець, який милістю Божою та за благословенням Вашого Блаженства ось уже майже упродовж 20 років несе послух по здійсненню юридичного захисту Української Православної Церкви та її релігійних організацій.

Як воцерковленому мирянину мені достеменно відомо, що апріорі я не маю права оцінювати поведінку осіб у священному сані.

Проте, обставини виключної церковної ваги спонукали мене, як Голову юридичного відділу УПЦ, звернутись до Вашого Блаженства з даним листом та поділитися інформацією, яка мені стала відома наприкінці минулого тижня.

Завчасно прошу вибачення у Вашого Блаженства за оцінку поведінки Преосвященного Іларіона, митрополита Донецького і Маріупольського, але заради миру і злагоди я більше не маю права стояти осторонь тих деструктивних дій, які останнім часом мають місце у нашій Церкві.

Отже, 18 травня 2012 року, у п'ятницю, близько 13-ї години дня, в офіс Юридичного відділу УПЦ (вул. Лаврська, 15, корп. 70а, каб. №8) зателефонував владика Іларіон.

Переконавшись, що на той момент я не був зайнятий невідкладними юридичними справами, владика Іларіон попросив мене вислухати Його, як Голову Комісії по підготовці змін та доповнень до Статуту про управління Української Православної Церкви.

В ході розмови, Його Високопреосвященство, почав висловлювати свої власні судження, здебільшого негативні, щодо окремих положень нині діючого Статуту про управління УПЦ та озвучив своє власне бачення змісту та форми Статуту у його новій редакції.

Оскільки акценти розмови з боку владики Іларіона були розставлені так, що не відповідали задекларованій ним же меті, з якою останній неодноразово виступав у ЗМІ, а саме: щодо покращення положень діючого Статуту, то цілком природно, що конструктивної розмови між Ним та мною не вийшло.

Зокрема, особливе несприйняття, а, якщо речі називати своїми іменами, то навіть роздратування у Його Високопреосвященства викликають положення п.п. 7,8, Розділу ІІ документу про виключне право Собору Української Православної Церкви, якому належить Вища церковна влада, ухвалювати Статут про управління Української Православної Церкви, а також про право Собору утворювати Київську Митрополію Української Православної Церкви та ухвалювати Статут Київської Митрополії Української Православної Церкви.

В процесі, так би мовити діалогу, який скоріше був схожий на монолог владики Іларіона заявив про те, що, на Його глибоке переконання, такий документ, як Статут про управління Української Православної Церкви, нашій Церкві взагалі непотрібний, оскільки Преосвященні архієреї УПЦ є членами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви, всі Вони голосували за Статтут РПЦ, а якщо так, то і УПЦ, повинна здійснювати Свою спасительну місію керуючись виключно положеннями та канонічними приписами Статуту РПЦ.

Особливе занепокоєння у мене викликав той факт, коли під час спілкування владика Іларіон (напевно запам'ятовував про статус свого співрозмовника -- мирянина), неодноразово вдавався до різкої та нищівної критики усієї передуючої 20-ти літньої та багатогранної діяльності, як священноначалля УПЦ, так і її Предстоятеля.

При цьому Він звинувачував останніх в ухваленні так би мовити «підкилимних» та «келійних» рішень, які, на Його думку, призвели до негативних тенденцій в УПЦ.

Зокрема, зі слів Його Високопреосвященства це стосується утворення Київської Митрополії УПЦ та ухвалення їі Статуту.

Хоча всім Преосвященним УПЦ, у т. ч. й владиці Іларіону, має бути достеменно відомо, що означені вище рішення ухвалювались Архієрейським Собором УПЦ публічно, гласно та прозоро, після обговорення проекту Статуту 22.12.1998 року, учасником якого був й владика Іларіон.

Особливо неприємні емоції як людина та мирянин я відчув, коли Його Високопреосвященство перейшов на персоналїї -- звинувативши найближчих помічників Предстоятеля УПЦ, які у різні роки співпрацювали з Ним, в тотальній безграмотності та некомпетентності, зокрема вказавши персонально на таких осіб, як колишній керівник видавничого відділу -- архімандрит Лаврентій (нині єпископ УПЦ КП), колишній керуючий справами УПЦ владика Іонафан, нині керуючий Тульчинською єпархією УПЦ, колишній зав. канцелярією Київської Митрополії УПЦ єпископ Діонісій, нині керуючий Шепетівською єпархією УПЦ, референт ВЗЦЗ УПЦ мирянин Віктор Омелянович Гирявець.

Також не відзначалися особливим позитивом та конструктивністю з боку владики Іларіона і багато інших питань, яких в ході так би мовити «нашої дискусії», прямо чи опосередковано торкались Його Високопреосвященства.

Взагалі у мене склалося таке враження, що Преосвященний Іларіон намагався заручитися моєю, як Голови Юридичного відділу УПЦ підтримкою, а якщо точніше, то схилити мене на Свій бік, на що я відповів категоричною відмовою і заявив, що ні за яких обставин не підтримаю деструктивних дій, які звужують нині визначений та визнаний канонічний статус УПЦ, і як юрист Церкви, зроблю все можливе, щоб не допустити її руйнування.

Очевидно, що своїми деструктивними діями, як Голова Комісії по підготовці змін та доповнень до Статуту про управління Української Православної Церкви, владика Іларіон  переслідує нелегітимну мету, оскільки Він буде намагатися внести на найближчому засідання Комісії (з Його слів планується провести у найближчі після 03.06.2012 року дні), а в подальшому і на Архієрейському Соборі УПЦ такі кардинальні зміни, які, як мінімум, зруйнують існуючий баланс церкви: законодавчої, виконавчої та судової влад, а як максимум, взагалі можуть зруйнувати УПЦ, як єдиний інституційно та ієрархічно збалансований організм.

Даний лист направляється в порядку інформації на розгляд та розсуд Вашого Блаженства.

19.05.2012 р.

Смиренний послушник Вашого Блаженства,

Голова Юридичного відділу УПЦ

В. Ф. Волинець

Про це повідомляє християнський портал КІРІОС, посилаючись на religion.in.ua .