Враховуючи гарячі суперечки навколо того, як необхідно вчити американських дітей, може стати несподіванкою інформація про те, що учні проводять в школі менше 15% свого часу. Хоча в тому, що школа має велике значення, ніяких сумнівів бути не може. Втім, низка сучасних досліджень нагадує нам, що батьківська турбота і правильне спілкування з дітьми в цьому контексті є для них навіть набагато більш значущим чинником.
Приміром, опубліковані в жовтні ц. р. результати дослідження, проведеного науковуями Державного університету Північної Кароліни, університету Брайєм-Янґ і університету Каліфорнія-Ірвінґ, свідчать про те, що участь батьків - у т. ч. перевірка домашніх завдань, відвідування шкільних зборів і заходів, обговорення шкільних занять удома тощо - значно більшою мірою впливає на успішність учнів, ніж, власне, школа, в яку вони ходять.
Або, скажімо, інше дослідження, результати якого були опубліковані в Review of Economics and Statistics, показало, що зусилля батьків (читання книг уголос, зустрічі з учителями і т. п.) впливають на успішність дітей набагато більше, ніж зусилля вчителів або самих дітей. А от автори третього дослідження роблять висновок, що школам доведеться збільшити витрати приблизно на 1000 доларів на одного учня (а в умовах сучасної - доволіі напруженої економічної ситуації це малоймовірно), щоб домогтися таких же результатів у навчанні дітей, яких можна досягти якраз завдяки активної участі в цьому батьків.
Таким чином, значну роль в усьому цьому відіграють батьки: десятиліття досліджень підтверджують, що більш високі результати, які демонструють діти із забезпечених сімей, багато в чому є результатом «узгодженого розвитку дітей» - у порівнянні з більш "попустительським" стилем виховання, характерним для багатьох бідніших сімей, зокрема, із робітничого середовища.
Разом з тим, дослідження підтвердили ще один цікавий факт: батькам будь-якого рівня достатку зовсім не обов'язково купувати своїм дітям дорогі - "розвиваючі" і "навчаючі" їх іграшки або цифрові пристрої, щоб стимулювати в них інтелектуальний розвиток. У тому, щоб спеціально возити дітей на "розвиваючі" та підготовчі курси, також немає якоїсь особливо-нагальної необхідності і потреби. Те, що їм, передусім, необхідно робити зі своїми дітьми, так це - розмовляти...
Але тут мова йде не просто про будь-які розмови. Так, добре відоме дослідження, проведене психологами Бетті Харт (Betty Hart) і Тоддом Ріслі (Todd Risley), доводить, що батьки, які мають вищу освіту, розмовляють зі своїми дітьми більше, ніж менш освічені і забезпечені батьки. Значно більше, адже до того часу, як дитині виповнюється три роки, цей «словесний розрив» складає вже 30 мільйонів слів; причому, результати останніх досліджень можуть багато нам розповісти про те, які саме бесіди вдома сприяють успіху дітей у школі, і навіть у подальшому житті.
Наприклад, дослідження, проведене вченими Школи громадського здоров'я Каліфорнійського університету та опубліковане в журналі Pediatrics, довело, що двосторонні бесіди дорослого й дитини розвивають навички мовлення і мислення в шість разів краще, ніж бесіди, в яких говорить тільки дорослий. Такий взаємний діалог дає дитині можливість самій пробувати формулювати фрази, а також формує в ній впевненість, що її думки дуже важливі для оточуючих. У процесі дорослішання ця впевненість дозволяє дітям із середнього й вищого класів суспільства рішуче відстоювати свої інтереси, в той час, як учні - вихідці з того ж робітничого соціального прошарку, часто уникають просити про допомогу або захищати свою думку в суперечці з учителями й т. п., - зазначається в доповіді, представленій на конференції Американської соціологічної асоціації, що пройшла раніше в р. ц.
Зміст розмов батьків зі своїми дітьми також має неабияке значення. Діти, які вдома постійно чують розмови про цифри і рахунки, приходять до школи з набагато більш великими математичними, - як стверджують учені з університету Чікаго, - знаннями, які в майбутньому допоможуть їм досягти значних успіхів у цьому предметі. Психолог Сьюзен Левайн (Susan Levine), що проводила дослідження на цифрових словах, також виявила, що, якщо маленьким дітям розповідати про просторові властивості фізичного світу - про те, що об'єкти бувають круглими, маленькими, гострими тощо, - то це сприятиме розвитку здібностей до вирішення відповідних завдань у дітей дошкільного віку.
Хоча теми бесід батьків і дітей з часом змінюються, проте їх вплив на шкільну успішність залишається досить сильним. Знову ж таки: те, як і про що батьки розмовляють з учнями середньої школи, має велике значення. Результати дослідження, проведеного Ненсі Хілл (Nancy Hill) - професором Гарвардської вищої педагогічної школи, доводять, що батьки відіграють важливу роль у тому, що Хілл називає «академічною соціалізацією». Тобто, у формуванні очікувань і встановленні зв'язку між поточною поведінкою і майбутніми завданнями (поступити в коледж, отримати хорошу роботу і т. ін.). Як стверджує Хілл, ведення подібних бесід робить набагато більш серйозний вплив на успішність, аніж лише волонтерська робота дитини в школі, відвідини батьківських зборів або відвідування разом з дитиною бібліотек, музеїв тощо.
Іншими словами, коли мова заходить про сприяння успіхам дитини і, зокрема, в її навчанні та розумово-світоглядному розвитку, то, очевидно, важливо не стільки те, що батьки роблять, скільки те, що і як саме вони говорять!