З часів здобуття Україною незалежності в церковних колах та поміж віруючими ведуться розмови про необхідність об’єднання Церков візантійського обряду в єдину Помісну Церкву. Адже тоталітарно-колоніальне та постколоніальне минуле залишило нашій молодій державі у спадок – три поділених, несопричасних між собою, православних Церкви та греко-католицьку, яка перебуває в єдності зі Святим Престолом.

У 2009 році - на запрошення тодішнього Президента В. Ющенка - в Україні з візитом перебував Вселенський патріарх Варфоломій. З-поміж інших обговорювалося і питання створення єдиної Помісної Православної Церкви. У свою чергу Патріарх висловився позитивно з приводу таких намірів та запевнив у своїй активній молитві щодо цього.

Нещодавно відомий літературознавець Василь Яременко взяв інтерв’ю в Патріарха Варфоломія. І, звичайно ж, у першу чергу пролунало запитання щодо того, як ідуть «переговори» з Богом, чи чує Він молитви в цьому наміренні?

Відповідь була ствердною: «молитви посилаються. І я твердо вірю, що українські Церкви об’єднаються і Україна в найближчому часі матиме свою єдину Помісну Церкву. Вони б могли вже давно об’єднатися, але не було звернення про надання вашій Церкві статусу Помісної. Для цього потрібні спільні дії владик і президента — глави держави. Після звернення від України це питання вирішуватиметься на Синоді».

Також він наголосив, що ініціатива знизу є помітною, однак немає ніяких офіційних звернень.

Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на umoloda.kiev.ua

P. S.

Найбільшими перешкодами на шляху єднання Церков в Україні, звичайно ж, є т. зв. «неканонічний» статус Української Православної Церкви Київського патріархату, уневажнення всіх її Таїнств з боку Православної Церкви (в єдності з Московським патріархатом). А також: як і на яких умовах до цього процесу може долучитися Греко-Католицька Церква, маючи в своєму «арсеналі» богословські догмати, неприйнятні для православних, і для багатьох з яких уже саме слово «унія» майже нецензурне? Можна поділяти оптимізм Патріарха Варфоломія лише в тому разі, якщо і справді - більше надіятися на Бога. На те, що Він Своєю всемогутністю й премудрістю влаштує певні сприятливі обставини, у т. ч. пом’якшить серця тих, хто ще подосі тягне за собою шлейф історичних образ та, по суті, антихристиянських імперсько-шовіністських амбіцій. З часів здобуття Україною незалежності в церковних колах та поміж віруючими точаться розмови і дискусії про необхідність об’єднання вітчизняних Церков візантійського обряду у єдину Помісну. Адже тоталітарно-колоніальне та постколоніальне минуле залишило нашій молодій державі у спадок – три поділених, несопричасних між собою, православних Церкви та Греко-Католицьку, яка перебуває в єдності зі Святим Престолом.