Новий французький уряд виявляє значно менше симпатії до Католицької Церкви, ніж його попередники. Деякі віруючі розцінюють це як публічну образу: суперечки все більше загострюються, подібно як нещодавно навколо теми одностатевих "шлюбів" і бездомних.
Французький міністр житлового будівництва створює передумови для дискусій: вона публічно закликає Церкву надати її будівлі, яку вже не використовуються, для притулку бездомних. Єпископи заперечують, стверджуючи, що у справах благодійності і солідарності Церкві не потрібні повчання.
«Чи є нападки на Церкву у Франції?» – так назвала католицька щоденна газета «Ля Круа» досьє, яке від початку грудня можна скачати на її веб-сторінці. Християнський часопис відреагував на висловлене бажання міністра житлового будівництва Сесіль Дюфло надати бездомним притулок у будівлях, що належать Церкві, запитанням: чи католики в країні стали «хлопчиками для биття». Різко відреагував і консервативний депутат Брюно Лє Мер на національному зібранні у той же день:
«Пані міністр, Ви вважали за добре наступати на Католицьку Церкву, щоб вимагати конфіскації наявних у неї приміщень. Якщо ж Ви все-таки хочете конфіскувати якісь житлові приміщення, то розпочніть це зі службових приміщень міста Парижу та регіональної ради»
Католицькі єпископи також рішуче протестують проти наступу Дюфло. У тижневій хроніці подій на католицькому приватному телеканалі KTO TV Жан-Мішель ді Фалько, кардинал і колишній в. о. ґенерального секретаря французької єпископської конференції, зачитав опис конфіскації державою однієї церкви. Цей текст написаний 1906 року, тобто через рік після підписання закону про відокремлення Церкви та держави.
«Я запитую себе, чи пані міністр тепер хоче провести подібну конфіскацію «невживаного», як вона каже, церковного майна. Ніхто не заперечує, що ми й далі маємо докладати зусиль, щоб приходити на допомогу потребуючим. Але якщо є сфера, в якій Церква не потребує ніяких повчань, то це сфера солідарності».
За останні роки Католицька Церква ініціювала програми надання зимових притулків бездомним людям. В них були задіяні на благодійній основі тисячі віруючих. Найзначимішою в країні лобіїстською групою в справах бездомних є фонд аббата П’єра «Еммаус». І цим він займається ще з 1954 року: тодішньої жахливо холодної зими цьому католицькому священикові вдалося залучити всю країну до конкретних заходів з надання допомоги бездомним. Потреба в житлі у цій країні хронічна: понад 100.000 людей, згідно з останніми даними, живуть на вулиці. Тому Крістоф Роберт з фонду аббата П’єра підтримує міністра Дюфло.
«Якщо нині треба поставити запитання, чи потрібно конфіскувати ту чи іншу нерухомість, звертаючись до Церкви чи когось іншого, то це тому, що дотепер ще не проводилась гідна політика житлового будівництва. Тому я за конфіскації».
Примусова конфіскація має початися з нерухомості державної власності, а потім – об’єктів приватної власності, що пустують. І лише після того Дюфло, лідерка «зелених», яка в свої молоді роки була членом християнської робітничої молоді, звернеться до Церкви. Проте, як припускають деякі віруючі, наступ на Церку з боку Дюфло є реакцією у відповідь. Вона наступає на Церкву тому, що Церква від цього літа рішуче протестує проти запланованого закону леґалізації "шлюбів" одностатевих партнерів. Філіпп Портьє, професор Сорбонни з дисципліни лаїцизму (рух за секуляризацію; рух за звільнення суспільства від впливу релігії), стверджує, що така сутичка сягає, власне, ще глибше.
«На початку своєї великої передвиборної боротьби в Ле Бурже Франсуа Олланд запропонував переглянути діючу з 1905 року систему лаїцизму, стосовно особливого статусу, який тоді в Ельзасі та Лотарингії був наданий Католицькій Церкві. Невдовзі після того у листі до національного комітету з питань лаїцизму він заявив, що треба переосмислити певні правові норми в області приватної школи, а він як майбутній президент дечим посприяє для вигоди Католицької Церкви».
Франсуа Олланд, передусім, натякав на державні субвенційні кошти для приватних шкіл, якими майже виключно опікуються Католицька Церква та її організації. Без державних коштів у них немає майбутнього. Як-не-як, а кожен п’ятий учень у Франції відвідує приватний навчальний заклад. Однак свої слова президент не підтвердив ділами. В цілому, новий уряд виявляє значно менше симпатії до Католицької Церкви, ніж його попередники: чи це соціаліст Франсуа Міттеран, чи консервативний Ніколя Саркозі. Це демонструють, зокрема, дрібниці. Коли Андре Вен-Труа, кардинал-пресвітер Пирижу і голова французької єпископської конференції, був запрошений на слухання про закон щодо одностатевих "шлюбів", то на його промову було виділено вкрай мало часу, голова засідання прямо-таки зганьбив кардинала. За словами сорбоннського професора Філіппа Портьє, теперішній наступ міністра житлового будівництва в такій напруженій атмосфері є ніби краплею, яка переповнює чашу:
«Можна зрозуміти, що Церква, дискурс якої опирається на те, яким важливим є релігійний вплив при врегулюванні соціальних і політичних питань, ні в якому разі не змириться з тим, щоб властиві їй принципи нині таким чином були витіснені в сторону. І щоб вона сама була витіснена з центру публічного простору Франції. Це і є, мабуть, поясненням нині напружених стосунків Церкви та уряду».
Михайло Мельник для християнського порталу КІРІОС за матеріалами dradio.