Проповідь Владики на Різдво-2007


Всесвітліші та всечесніші отці, преподобні сестри й брати, шановні представники влади, любі брати, сестри та молільники біля телевізорів!

У книзі пророка Ісаї читаємо наступне: «І вийде паросток із пня Єссея і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрості й розуму, … Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме. Він буде по справедливості судити убогих, по правді оголошуватиме присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею – своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст» (Іс. 11,1-4). Такі слова написав пророк про Месію, котрий мав прийти на світ й показати людям як жити по правді, котрої так народ часто боявся та боїться.

Єссей – це батько царя Давида. Царський рід Давида через певні обставини став схожим до пенька, але Богові так сподобалось, щоб він не засох, а випустив нову галузку – видатного потомка, тобто, Ісуса. Ісус народився у Вифлеємі в темній, холодній, скелястій печері. Не прийняли люди до своїх осель народжене немовля, Ісус, тоді; не бажають його люди й тепер. Спостерігаємо нові звичаї, що вводяться у практику нашими людьми на Святий Вечір: приносити запалену свічку із церкви додому. Не критикуємо таких звичаїв ані не хвалимо їх, але запитуємося: чи відомо чому приносимо світло із церкви? Чи не можемо його успішно запалити в нашому домі? Що означає принести світло додому, що привезене з Вифлеєму? Означає й символізує народженого Ісуса, Спасителя, що сам про себе говорив: «Я - світло світу…» (Ів 8,12). Несемо світло у руках, світить воно на прикрашених столах; але - чи присутнє світло Боже у нашій душі, конкретно, у моїй душі? Може у моїй душі темнота й холод… Можливо, вона заповнена злобою та гріхами. Багатьох людей дуже разить слух, коли чують слово - гріх, вони б не бажали, щоб він існував і тому чути не хочуть про це. Для них, краще нецензурні слова, як почути, що таки існує гріх, а вимовити таке слово пробирає страх. Але є правда і брехня; нагорода й кара; добро та зло; святість та гріх… Нікуди нам від цього не втечи… Може холодна печера, в котрій народився Ісус, символізує холодну душу, що у ній мешкають гріхи-звірята і вона є образом наших холодних, непривітних сердець, в якій панують різні гріхи.

І подумаймо тільки, що звір може мати тільки один-другий негативний прояв, а в людині вони можуть зійтися й пробувати всі разом! Як погано і страшно було б для нас, коли б ми носили, тримали і годували такі люті, злі й нечисті звірята в серці (пор. „Дорога спасіння”, Свята місія в образках старого місіонера).

Звісно, в печері, де народився Ісус не було хижих звірят. Але скільки людей, можливо і серед нас, зустрічає сьогодні Різдво Христове, маючи в собі всі ці головні гріхи-звірята. «Наша любов до Христа слабне тому, що вся наша сила тратиться на грішну любов, і ми хижаки, грошолюбці, раби суєтної слави» (Бесіда 4 на Мт, св. І. Золотоуст.). Шкода, що багато людей так і не забажали прийняти і зустріти новонародженого Ісуса, а Він - не нехтує навіть найжахливішим грішником. Навпаки, - приходить визволяти грішників. Тому ангел сьогодні говорить до нас: „Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість… Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь” (Лк 2,10-11). І цей прихід для спасіння на початок нового життя, котрим є Бог. Він прийшов до нас у вигляді немовляти, щоб ти і я не боялися його. Дитяти у пелюшках ніхто не боїться, - воно безборонне. Пророк закликає звіщаючи: „… Господь чекає, щоб вам учинити ласку; тому встає, щоб змилосердитись над вами. Бо Господь – Бог справедливий, щасливі всі, хто надіються на нього” (Ісая 30,18).

Він приходить і показує свою вірність. Його прихід огортає любов’ю і ніжністю кожну особу, з виключенням тих, хто цього не бажає. Ось воно, це беззахисне Дитя, що віддає себе в руки людей, повністю залежне від них. Бог ризикував і поклався на людську опіку, а ми так слабо довіряємо Творцеві. Ми боїмось віддати своє життя в його руки.

Наше життя, часто, сумне і гірке, але, якщо перебуватимемо з Богом, місця для відчаю немає і про це сьогодні говорить дитятко Ісус, котрий народився за людськими мірками в жахливих умовах: холоді і темноті, - не прийнятий людьми. А потім усе його життя не було розкішшю. Він показав, що все це, що ми терпимо, а, також, розкішне й багате життя є тимчасовим, має кінець. Господь прийшов, щоб перемогти у нас страх, щоб ми не боялися праведного життя, з котрим зв’язані терпіння та переслідування, інші випробовування, часто від близьких осіб. „Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство” (Лк 12,32). Він дає нам вічне Царство, візьмімо його тепер у наше життя! Господь бажає показати, що з ним найстрашніше місце, трудна ситуація, незносні терпіння не страшні, бо він – спасіння, сила, слава й перемога.

Хай слова нашої спільної радості досягнуть кожного людського серця, хто чує нас, з нами молиться, Богом живе та ним радіє! Вітаємо самотніх та опущених, прибитих горем й приречених на злиденне життя! Звертаємося з нашою радістю до військових та міліції, до всіх членів нашого уряду, багатих й бідних, тих, хто радіє та хто плаче, осуджених й тих, хто на волі – радійте щиро цим великим святом, Різдвом Христовим наповнюймо наші серця не земними задоволеннями, а небесними благами і щиро закличмо: „Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання” (Лк. 2,14).

Христос рождається ! Славіте його!

† Ігор (Возьняк)

Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Вхід/Вихід