Рм 13,11-14,4;
Мт 6,14-21
Завтра, вірніше, сьогодні звечора стартуємо у Великий піст, що триватиме до 28 квітня, до свята Великодня. Церкви прибираються у кольори пісної фіолетової або бордової барви. На моліннях чинимо доземні поклони. Певні особи покидають паління цигарок на час посту, обмежують себе в їжі, вживанні спиртних напоїв, огляданні телевізії чи проведенні довгого часу при комп’ютері тощо. Це певні зусилля над собою, щоб гартувати волю й легше протистояти злу, теж як покута за вчинені гріховні промахи. До усього, дуже велике значення завжди має милостиня! Ось які слова сказав ангел Рафаїл до Товії та його батька Товита: «Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає. Ті, що дають милостиню, проживатимуть у достатку. А ті, що чинять гріх та несправедливість, є ворогами своєї душі» (Тов 12,9-10). Зауважмо, що це слова ангела, який у вигляді юнака провадив Товію у Мідію. Цей же ангел так промовив до Товита й Товії: «Як я був з вами, не був я з своєї ласки, лише з волі Божої. … Ви бачили мене, що я їв, але це вам так здавалось» (Тов 12,18-19). Так, ангел – дух,йому їжа не потрібна, вона зникала, а людям видавалося, що він їв.
Як вірні святої Церкви, підходимо до посту з якоюсь особливістю духовного життя. Відразу лине думка про Христове воскресіння, але не без роздумів про Його терпіння й смерті на хресті. Святий апостол Павло звертався до римлян зі словами заохоти, щоб прокинулися зі сну, тобто з духовного дрімання й успішніше застановлялися над своїм спасінням. Він говорив про те, що спасіння приближається, і це правда, бо кожен прожитий день сигналізує людині про вічний сон тіла та безсмертне життя духа. Святий апостол уболівав над духовним станом вірних, закликав покидати вчинки темряви, тобто гріховні практики. Вказував, що життя не полягає на переїданні та пияцтві, наказував покидати розпусту, сварні та заздрощі, що було практикою римської знаті і не тільки. Бажав бачити римлян тверезих, мудрих, світлих, одягнених у Христа, тобто таких, що живуть духом Ісуса. Не хотів, щоб люди жили задля тілесних поганих схильностей. Він бачив вірних Богові людей сильними, які з відвагою служили б Господеві, допомагаючи ближнім. Перестерігав перед суперечками, погордою та осудом ближніх. Апостол навчав приймати людей такими, якими вони є, настановляти їх і не очікувати відразу великих поступів вперед у духовному житті. Велике значення має те, щоб пам’ятати, що ми діти Бога, Небесного Отця, який нас любить, утворив для нас ще в лоні матері безсмертну душу. Будьмо завжди гідними дітьми нашого Отця Неба, не засмучуймо Його беззаконнями, завжди краще жити чесно, як безчесно.
Ісус Христос звертався до людей, щоб прощали одні одним вчинені кривди, щоб не тривали в ненависті чи гніві на своїх ближніх. Тоді не було б місця у людському серці на ворожнечу, на війни, вбивства та усякого роду розбої. Він вказував, що людина не може отримати прощення від Бога, коли сама не вміє простити своєму кривдникові. Бо піст, молитва й інші добрі діла блокуються гнівом чи ненавистю, не доходять до неба. Таких сам Спаситель називав лицемірами, бо чинили добрі зовнішні вчинки на показ, шукаючи похвали від людей. Хто шукає похвали й оплесків, той не шукає Бога! Не заради прощення й нагороди від Небесного Отця чинять добрі діла люди, коли живуть тим, що вихваляються та доводять іншим: дивіться на нас, які ми добрі. В таких серцях панує егоїзм, направлений на себе, що піднімає на подіум та спонукує очікувати признання. Людина, що непомірковано любить себе, не зуміє полюбити щиро інших, здібніших та мудріших осіб, бо самозакоханій особі такий стан ближнього не по душі. Судимо, що таких людей не багато, але вони трапляються. Кожній людині необхідно спускатися вниз та тверезо оцінювати свої та інших дари. Це – навчання Ісуса, щоб прощати без умов, молитися й постити, щоб збирати скарби на небі, а не на землі. Зусилля людини не повинно шукати щастя та задоволення лише на землі, радше спрямовувати своє життя до Бога. А Він не далеко, завжди біля нас, з нами, бо Господь – наш люблячий батько. Приглядаймося до життя Марії, учімося від неї все життя покращувати свій духовний стан. Святий Іван Золотоустий стверджує: «Щоби бути сином Божим, для того потрібна не лише благодать, але й діла. А ніщо так нас не уподібнює до Бога, як те, коли ми прощаємо злим людям, котрі кривдять нас» (св. Ів. Золот., Бесіда XIX на Мт, п.7). Цю велику науку запропонував Ісус Христос. Помираючи на хресті, не картав розпинателів, лиш мовив: «… Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять…» (Лк 23,34). Цю школу добре освоїла Марія, Мати Ісусова, яка скорбіла під хрестом, не нарікаючи, та не звинувачувала нікого жодним словом. А Господь допоможе кожній людині досягнути благородного стану душі, хто буде Його про це благати. Хай цей піст буде для нас великим благословенням, щоб успішніше зближатися до Бога, ради любові ближніх прощати їм та щиро особисто каятися перед Господом.
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
10 березня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів