У Євангелії описується багато чудесних зцілень, але завжди Господь в одних запитує чи хоче людина зцілення, а інших питає чи має віру, і тоді вона отримує те, що просить по своїй вірі. І чуємо Господь запитує цих сліпців : «Чи вірите, що я можу це зробити? - Так, Господи!»- Відповідають сліпці».Мт.9.28 Господь торкається їхніх очей і каже: «Нехай вам станеться за вашою вірою!».Мт.9.30 І відкрились очі у сліпих.
Коли ж прийшли сліпці у дім Ісуса, приступили до Нього, а Він їх питає : «Чи вірите, що я можу це зробити? - Так, Господи! » Мт.9.28 Святитель Феофілакт Болгарський коментує це місце так : «Ісус змушує сліпців йти за Собою до самого дому, - бо хотів виявити твердість з віри і звинуватити юдеїв. Щоб показати всім нам, що все залежить від віри, а тому запитує їх, «Чи вірите, що я можу це зробити?» Мт.9. 28
Ще один святитель Феофан Затворник коментуючи слова : «Нехай вам станеться за вашою вірою!».Мт.9.30, тільки це промовив Господь двом сліпцям, і негайно відкрились їхні очі. Святитель Феофан Затворник : «Наскільки віри, настільки надходження Божої сили. Віра - приймач, уста і вмістилище благодаті. Як легкі в одного бувають великі, а в іншого маленькі, і ті більше беруть повітря, а ці менше, - так і віра в одного велика, у іншого маленька, і та більше бере дарів від Господа, а ця менше.» Бог всюди є, все обіймає і все наповняє, і любить жити в душах людських; але входить в них не насильно, хоч всемогутній, а як би на запрошення, бо не хоче порушувати дарованої людині влади над собою або права керувати в собі. Хто відчиняє себе вірою, того наповнює Бог, а хто зачинився невір'ям, в того не входить хоч і поблизу є. Тому аж хочеться всім нам сказати : «Господи! дай ж нам віру, бо віра є Твій великий дар».
Продовжуючи сьогодні нас повчати про зцілення двох сліпців Свята Мати Церква показує навчання ще одного учителя церкви святителя Миколи Сербського, який повчає : «віра оживляє і рятує. Це є найбільші ворота, якими Бог входить в людину, згідно з мірою його бажання і благої волі». Тому Господь наш Ісус Христос часто запитував хворих і стражденних: вірите ви, що Я можу це зробити? Тобто: «відчиняєте ви Мені двері, щоб Я увійшов?» Вірити означає не що інше, як відчинити двері душі і дозволити Богові увійти. «Боже, очисти мене від мене і Сам вселися в мене», - словами цими виражається практична сутність віри. «Чи вірите, що я можу це зробити?» Мт.9. 28 - Запитує їх Господь. Для чого Він, тайновидець і прозорливець, знаючи і бачачи віру кожної людини, питає кожного про це? Для того, щоб вони відкрито сповідали свою віру, - скільки заради них самих, стільки й заради інших присутніх. Бо відкрите визнання віри стверджує віру і тих, хто визнає, і тих, що слухають і бачать це все. «Так, Господи! »- Відповідають сліпці».Мт.9.28 Від радості, що Христос взагалі до них звертається, в них ще більше розгорілася віра в Нього і в Його могутність. У цьому і полягає їх визнання віри. Тут віра і в серці, і на мові. Тепер назустріч такій вірі повинна вийти любов - і народиться чудо. А ось і любов, яка ніколи не бариться вийти на зустріч вірі - ніколи! Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: «Нехай вам станеться за вашою вірою!».Мт.9.30 І відкрились очі у сліпих. Немов палаючу свічку піднесли до згаслої - і та запалилася! Ісус простяг Свої пречисті руки і торкнувся темних дірок, забитих вікон, гнилих сліпих очей - і очі відкрилися. Завіса впала, і світло увірвалося в темницю, і зробив її прикрашеною світлом. По вірі вашій нехай буде вам. І віра не була осоромлена: по вірі їх і було. О, як високо цінує Господь Свої створіння, хоча всі вони є дим і прах під ногами Його! Вимагаючи віри, Господь вимагає співпраці людей у Своєму ділі творіння. Він міг би, як каже премудрий святий Іван Золотоустий, єдиним словом зцілити всіх хворих на землі. Але що б при тому відбулося? Він зрівняв би людину з іншими безсловесними тваринами, що не мають ні вільної волі, ані можливості її вільного виявлення, і не мають вищого призначення. Митрополит Володимир Уз : «Справа нашого спасіння звершується таємничою зустріччю Божественної благодаті і нашої власної волі, яка спрямовується до Господа». Христос не відразу відгукнувся на прохання сліпців, як би випробовуючи їх. Зволікав Господь для їх власної користі, бо в міру того, як примножувалися молитви сліпців, ревною ставала їх надія і міцніла їхня віра. Ті, що сиділи при дорозі і просили милостиню сліпці почали кричати: « Помилуй нас, сину Давидів!» Мт.9.27 Цей вигук свідчить про живу вірі цих сліпців в Ісуса Христа, як в Месію.
Святитель Іван Золотоустий : «Наполеглива віра сліпців, також викриває юдеїв, коли сліпці, будучи позбавлені зору, сприймають віру одним лише слухом, а вони, бачачи чуда на власні очі і будучи впевнені в їх достовірності, поступають зовсім інакше.»
Слідуючи за Господом по дорозі життя, ми як сліпці невпинно повинні кричати: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй нас!». Якщо ми будемо, мати таку надію, твердість і добрий намір, день і ніч взивати до Господа і молитися до Нього духом: «Помилуй нас, Сину Давидів! Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!» то настане такий момент, коли ми, подібно євангельським сліпцям, які увійшли в будинок, увійдемо в обителі Царя Небесного, і Господь скаже нам:«По вірі вашій (яку ви проявили під час всього вашого життєвого шляху, слідуючи за Мною - нехай буде вам!» і ми прозрівши побачимо славу Божу, і будемо перебувати в ній навіки. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар