Ця притча була виголошена в самому Єрусалимському храмі незадовго до хресної смерті Господа Ісуса Христа і звернена була до синедріону, який перебував в Єрусалимі і складався з 72- х членів під головуванням первосвященика.
Образ винограду є близький і зрозумілий нам, особливо тепер, восени, коли збираються плоди винограду. Цим образом виноград¬нику часто послуговувалися пророки. Так ця притча про злих виноградарів перекликається з пророцтвом Ісаї, який жив 700 років до Христа. Він каже: «Бог розкопав виноградник, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона. Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником! Що ще я мав був учинити виноградникові моє¬му, а не вчинив?» Іс.5.2-3,7.
Що ж означ а є ця притча? В сьогоднішній притчі Ісус бажає дати нам важливе повчання, бо показує нам, які мають бути насправді стосунки людини з Господом Богом. Ця притча має дуже багато пояснень і кожне слово має своє значення. Подивімось - хто є господар будинку, який насадив цей виноградник? Господар будинку - це Бог, Отець Небесний; виноградник - старозавітня Церква, тобто всі її адепти - євреї та ті прозеліти-іноплемінники, що прийняли юдаїзм і які жили до Христа і під час Христа; огорожа винограднику - закон Божий, даний юдеям; чавило, або лещата, корито, в якому топчуть виноград, виганяючи сік, означає жертовник, близько якого відбувається заколення тварин, які приносились в жертву, і на якому буде проливалась їхня кров, на знамення пролитої за спасіння світу відкупленої крові Сина Божого. Плоди винограднику - це плоди добрих діл, на які очікував Господь, як від самих первосвященників і книжників, так і від простого народу, який був довірений Богом їхньому керівництву; слуги, які були послані господарем саду до виноградарів за плодами, - це пророки Божі, звинувачень яких так не любили ці релігійні зверхники, і тих кого вони били, вбивали і каменували; син господаря - єдинородний син Небесного Отця Ісус Христос, Якого первосвященики, старійшини і книжники прибили руками беззаконних язичників – римлян до хреста та вбили. Розповівши притчу, Ісус дивиться на членів синедріону і чекає на їхню відповідь, що може зробити з такими працівниками виноградника господар, коли прийде до них. Вони всі відповіли: «Лютих люто вигубить» Мт.21.41 Далі Господь продовжує свою науку і вказує на те, що вони відмовились від допомоги Божої, відкинули наріжний камінь, Яким є Сам Христос. Камінь наріжний, або головний камінь, який стоїть в основі будинку, відкинутий будівельниками, є Ісус Христос, Який став Головою Церкви Божої та істинним Пастирем, Відкупителем, Спасителем і Відвідувачем людських душ наших. Відняття у них, а через них - і у більшості старозавітнього вибраного народу, що послідувала за ними, Царства Божого, тобто істинної віри, - позбавлення їх храму, священства, правдивого Богослужіння, своєї батьківщини і всіх благодатних плодів, - що все і сталося з ними і в цей час. Втім, ця притча в деяких частинах або словах може бути адресована і нам : бо Євангеліє дано для всіх часів і народів і, саме, має бути докладено, по-перш, - до нас, священників, не кажу про інших правителях і вчителях народу, - і до пастви, яку нам довірив Господь для керівництва їхнього духовного життя яке має вісти їх до спасіння і царства небесного. Притча Христа вчить, що пастирі, як самі повинні приносити Господу плоди доброго вчення так і навчати добрим ділам своїх вірних і служити для них правилом віри, чином лагідності, утримання, милосердя і т.д.. Виноградарям було добре перебувати і працювати у винограднику, настільки добре, що вони стали це місце вважати своїм. Все, що вони мали, все, що господар їм давав на утримання, вони стали приймати як належне. Все це так їх захопило, що вони абсолютно забули , що все це тимчасово, і що пройдуть роки, і настане година, коли вони повинні будуть залишити виноградник і передати його іншим. Вони своє духовне життя спотворили і жили тільки по плоті. Вони заглушили свою совість. Справа дійшла до того, що працівники виноградника вбили і спадкоємця Господаря, аби не відмовитися від достатку виноградника. У кожної людини є свій виноградник, доручений Богом, це - його життя, в якому він проходить свій шлях. Наше життя має проходити так, щоб Господь бачив добрі плоди від цього проходження людиною.
[21:01:38] о.Taras (KYRIOS): Святитель Феофан Затворник говорив якось, що «мудрість християнського життя полягає в практичному її укладення. Кожна справа, велика чи мала , хоча б саме дріб'язкова , незначна - говорив великий святитель – її потрібно неодмінно творити, як перед очима Божими. Коли християнин так проходить свій життєвий шлях і про всі дрібниці не забуває, а знає, що все, що з нами трапляється, від Божої Десниці, направляючої нас, тоді його життя буде, дійсно, християнським життям». Пророцтво Христа про покарання злих виноградарів і передачу виноградника іншим виповнилося приблизно через 37-38 років після того, як Ісус промовив цю притчу. Римський полководець Тит розорив і залив кров'ю Єрусалим і всю Святу Землю, а євреї були розсіяні ледь не по всьому світу.
Ми з вами ввійшли в той Божий виноградник, стали новозавітнім вибраним Божим народом. Бог сотворив цілий світ прекрасний і дивний, загородив його як огорожею, своїм Провидінням і Божими Заповідями, поставив вежу-Церкву, в якій постійно вартує сторожа – єпископи і священики, видовбав чавило – це Святі Тайни, які дають людям, як із джерела, Божі ласки.
Але задумаймося сьогодні, чи ми даємо своєчасно Господеві плоди, які Він від нас очікує? Чи не даємо ми замість плодів любові, милосердя, віри і добрих діл колюче терня наших гріхів, яке впинається в голову Ісуса Христа? Задумай¬мося сьогодні, бо кожне слово цієї притчі може бути сказане про нас, а Син Божий, коли знову прийде на землю, вже не буде передавати виноградник іншим, а буде нас питати на Страшному Суді: чи ми приносили Богові добрі плоди. Що ми Йому відповімо? Напевно, що ця відповідь буде дуже сумною, ми будемо ховати свої очі від люблячого Бога. Тяжка буде наша відповідь, бо часто плоди наші кислі: це сварки з рідними і близькими, прокльони, ворожбитства, п’янство, розпуста, ненависть. А навіть, коли Господь приходить до нас щонеділі під час Служби Бо¬жої у Пресвятій Тайні Євхаристії, просячи нас: «Прийдіть до Мене всі стомлені і обтяжені, і Я облегшу вас» Мт.11.28, ми не хочемо Його прийняти у своє життя, проганяючи і кажучи Господеві: «Відійди від мене, Господи».
Нехай Христова притча про злих виноградарів не тільки нагадує нам про певні події Священної Історії, зле й спонукає нас до покаяння, якого чекає від нас Господь так, як чекав плодів господар із свого виноградника, так і ми будьмо зажди готові принести найкращі плоди рук своїх Господеві. Амінь. 

автор: о.Тарас Огар