Вісімнадцята неділя по Зісланню Святого Духа - проповідь
Євангельська розповідь переносить нас у час, коли Господь наш перебував біля Генесаретського моря, а навколо Нього зібрався великий натовп людей. Всі ці люди бажали почути слово Боже, вони намагалися бути до Нього ближче, тіснились біля Нього.
Євангеліє розповідає :«народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже» Лк.5.1 Прошу звернути вашу увагу на ці слова ап.Луки. Вони напевно не дивились на годинник, як робимо це ми під час проповіді; напевно не дивились по сторонам щоби згаяти час чи дрімали, але вони на відміну від нас бажали : «почути слово Боже» Лк.5.1 Задля цього вони тут і зібрались. Усі вони хотіли почути науки Христа. Велика численність людей не засмутила Ісуса. Бажаю підмітити, що Ісус побачив два човни, і саме вони з власниками не втекли від уважного погляду Господа. Рибалки вийшовши з них, промивали мережі. Чому Ісус звернув на це Свою увагу? Чому Він був таким спостережливим до всіх хто був навколо? Він від Отця знав і знає про покликання кожного із нас, і добре знав волю та бажання Творця щодо нас. Він любив оточуючих Його грішників, до яких і прийшов. Звичайно, все це було невипадково, хоча присутнім там людям і здавалося ненавмисним збігом. Ісус увійшов в один із човнів і звідти почав знайомити присутніх з Доброю Новиною.
В той час згадується в Євангелії, що рибалки вимивали мережі. Під час риболовлі вони засмітилися, в них було багато сміття у вигляді водоростей, невеликих корчів. Для праці в наступні дні вони хотіли завчасно приготувати мережі. Тому, щоб не закидати мережі з цим сміттям щоразу була потреба вимити їх. Наше сумління також засмічується. Для того щоб нам очистити своє сумління треба приступити до св. тайни сповіді, і там нічого не приховуючи і не соромлячись витрусити весь той бруд який зібрався на совісті. Як рибалкам очищувати мережі треба регулярно, так і нам слід пам’ятати про те, що совість наша час від часу також засмічується.
Подивіться в якому стані був Петро і його друзі. Вони потрудились всю ніч, але нічого не впіймали. Надія їх розтаяла з ранковим світанком, човни їх були порожні і сім'ї могли виявитися голодними, але вони не протистоять Наставнику, а слухняні Йому і надають свій човен для служіння, тим самим, щоб Ісус Господь міг послужити народу. Вони були на той час розчаровані, засмучені. Господь спочатку заповнює потребу народу, який є спраглий чути слово з Його уст .
Петро - досвідчений рибалка. Він знає, що потрібно робити і чого робити не слід. Він знає, що краще ловити рибу вночі, а не в спекотний день. Хоча за всю ніч вони не зловили нічого Ісус каже їм, щоб вони вийшли в море і закинули свої мережі. Петро, добре розуміє, якщо вночі нічого не зловили, то і вдень очікувати улову не доведеться. Але потім на слово Спасителя він каже: «але на твоє слово закину сіті». Лк.5.5. Так і зробили рибалки. І на цей раз зловили дуже багато риби. Так що покликали своїх товаришів на другому човні. І обидва човни виявилися наповнені рибою так, що мало не потонули. Святитель Йоан Золотоустий говорить : «цей лов був незвичайно чудесним, риби самі пливли в мережу і немов просилися, щоб їх зловили».
Петро розуміє, що це ненормально. Він іде на берег до Ісуса, поклоняється Йому, падає обличчям до Його колін і каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина».Лк.5.8. Те, що вони побачили вплинуло на них дуже сильно - жах охопив серця всіх рибалок. Вони не радіють великому улову, але страхаються з цього. Тому що на їх очах сталося щось незвичайне. Не тільки диво, але між ними був присутній Той, Хто створив це диво - Сам Ісус.
Святість Петра починається з того, що він має почуття гріха. Бо страх Божий - завжди початок святості. Петро говорить: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина».Лк.5.8, бо він глибоко усвідомлює свою негідність. Він починає розуміти, що не можна побачити Бога і не померти. Він охоплений страхом і жахом. Святитель Димитрій Ростовський у своїх словах Петро уподібнюється гадаринцям, які також благають Господа щоб відійшов від них. Тільки він говорить їх не так. Гадаринці просять: «Відійди, від нас Господи», - тому, що їм шкода своїх свиней. Петрові можливо, треба було сказати : «Не відходь від мене, Господи, ніколи» - як він потім скаже : «Господи! до кого нам іти?», - коли всі розгубляться, і Господь буде говорити про те, що значить його покликання.
Якби Петро був схожий на багатьох з нас, він, ймовірно, як досвідчений рибалка, відповів би Христу : «Вибач , будь ласка , Учитель , за моє заперечення, але не в цей час і не за таких умов можна ловити рибу в цих водах. Ти, Ісус, напевно, знаєш що-небудь про роботу тесляра, але я - рибалка. Якби мова пішла про дерево та теслярські інструменти, я готовий підкоритися Твоїй пропозиції, але що стосується рибної ловлі бачиш, я знайомий з цією справою з молодості, може бути, там, близько Назарету, до річках і ставках Ти міг би зловити рибку при денному світлі, але тільки не тут».
Ми часто чули людей, що думають таким чином. Але Петро говорив не так. Він часто спотикався, помилявся. Не раз пізніше він говорив Ісусу пусті слова, але не цього разу. Він послухався. Все суперечило його думці, його звичкам і поняттям, але слово Ісуса було виконане, він послухався. Щасливий, той, хто прислухається до внутрішнього голосу, хто навчився розуміти його в точності і йому кориться. Віра ніколи не суперечить розуму, але вона часто перевищує його; через те, що віра належить до духовної складової людини.
Людині треба проникнути в духовну область крізь все земне, осягнути її силою серця і розуму, вхопитися за неї і залишатися з нею. Багато людей, з блискучими здібностями є переконані в протилежному до правд Божих, а тому ніколи не вирішуються зняти перепону з власних міркувань. Повний підйом до духовного світу повинен відбутися врівноваженим розумом і підлеглою волею. Безумовний послух повелінню Вчителя є єдиний шлях до духовної сили.
Петро - людина імпульсивна, ці слова - результат його потрясіння. Господь же, знаючи, що причиною цього був страх Божий і благоговіння, які охопили Петра. Тому Христос відповідає не на слова майбутнього апостола, але на глибинний рух його серця. Цими словами Господь схвалює Петра : «Не бійся, - каже Він, - відтепер ти будеш ловити людей» Лк.5.10. Це - метафора. «Ти діставав з безодні риб, а будеш рятувати людей» - ось правильне розуміння почутого. Передаючи в Євангелії ці слова Господа, апостол Лука вжив грецьке дієслово, яке на українську перекладається - ловити живцем, ще одному письменному джерелі, яке дійшло до нас ці слова означають порятунок людей від смерті.
Для рибалок був зрозумілий процес лову і труднощі, пов'язані з ним : втома й безсонні ночі, радість від улову, і засмучення від поганого улову, і безсилля з відчаєм від часто марної трати сил і часу.
«Не бійся, відтепер ти будеш ловити людей» Лк.5.10. В цих словах Господь Ісус Христос відкрив апостолу Петру таємницю, для чого це диво було зроблено. Не тому, що апостоли потребували якийсь певний прожиток, не тому, що потрібно було наситити людей: вони могли і в інший спосіб заробити собі на хліб насущний. Це видно з того, що човни були залишені. Учні вже забули про результат своєї незвичайної, дивовижної праці та пішли за Господом. Чудесний лов послужив тому, щоб самих апостолів зробити ловцями людей. Святитель Йоан Золотоустий розмірковує так, що часто обранці Божі за промислом Божим отримують ту чи іншу професію : таким чином Господь Ісус Христос пророкує, чим вони будуть займатися в духовному житті. Апостоли були рибалками і стали ловцями людей. Апостол Павло був ремісником, виготовляв намети, і Господь зробив його творцем нерукотворним скинії - Церкви Божої. Сам Господь Ісус Христос, як і його названий батько Йосип, займався теслярством, і воно послужило прообразом Його роботи над людською душею. Подібно до того як необроблене дерево Він перетворював на прекрасні вироби , зараз Він трудиться над душею кожного православного християнина.
Недарма Ісус обрав рибалок для лову людей : бо ні риба, а ні людина - голими руками не ловляться, тут потрібні підготовка і терпіння, винахідливість і якісний «невід», щоб не розривався. Ісус показав Петру і іншим, що якщо вони закинуть «невід» в море людства на прохання Христа - улов буде великий , адже в лові людей - результат такий же, як і в лові риби: якщо благословить Бог, то і улов буде чималий.
Петро, а з ним його друзі - брати Яків та Іван, витягши човна на берег, залишають їх і йдуть слідом за Господом.
Людина досить часто у житті бачить власне безсилля. Тоді вона змушена вдаватись до ревної молитви. І раптом все змінюється : з'являється людина, яка допомагає їй, знаходяться потрібні слова, засоби, про які, так може бути, всім було відомо і раніше, але чомусь не здогадувалися, що потрібні в цей момент саме вони. Людина отримує допомогу від інших людей, і крім нього ніхто не розуміє, що насправді відбулося чудо. Так само і тут: крім рибалок - апостолів ніхто не побачив чуда, а всі решта просто думали, що вони спіймали багато риби, от і все. Тільки вони самі усвідомлювали, що це виявилося б неможливим, якби не було благословення Божого, якби Ісус Христос не наказав незвичайним чином, щоб риби корилися людям. Будемо ж уважні до себе і до чудес Божих, бо часто Господь здійснює їх через посередництво інших людей, так , щоб і не подати нам приводу для гордості, і затвердити нас у вірі, а може бути, і допомогти, хоча це не найголовніше.
Найголовніше щоб і нас наші духовні наставники, виконуючи наказ Божественного Спасителя впіймали у цей невід, щоб ми перебуваючи в лоні церкви з уважністю слухали і виконували слова своїх наставників, які як Христос завжди про нас турбується, щоб ми не тільки дбали про речі дочасні, але й духовні. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар.