В результаті падіння прабатьків у світ увійшов гріх. Нормальні відносини між людьми порушилися, і замість любові став панувати егоїзм. Бог бажає подолання цього спотвореного стану світу. До приходу нашого Спасителя на землю і Його проповіді, гнів, ненависть та помста досить сильно укорінились між людьми. Люди думали, що на кожну кривду та зневагу треба було помститись. У своїй духовній сліпоті добачали своїх кривдників де їх навіть і не було. Грецький історик Геродот пише, що наші предки скифи, кожну хворобу і смерть бачили у діях інших людей, тобто хтось завжди є винуватий. Тоді ворожбит-жрець у своїх здогадах вказував на якусь особу, якого після цього страчували.
Христос з небес приніс нову науку : запалив вогонь любові та ним огрів серця людей. Ісус дає нам нову заповідь : « любіть ворогів ваших» Лк.5.35 , тобто маємо любити всіх без винятку. Цю науку Господь засвідчив для всіх нас під час Своєї Хресної дороги та на Голгофі.
Під ворогом в цьому уривку Євангелія розуміється всяка людина, яка робить нам зло. У заповіді любіть ворогів ваших є виражений основоположний закон духовно-морального буття світу: тільки добром може бути переможене зло і виправлений світ. Ненависть, навіть до людини, яка не скупиться зло, множить зло. Кожен християнин є послідовник Христа, він повинен володіти більш досконалою любов'ю. Тому що у нього є підтримка, у нього є надія, він не сам. Його живить Сам Господь. І тому Господь прямо говорить : якщо ви хочете чимось відрізнятися більшим, ніж люди віку цього, - любіть ворогів ваших, давайте в борг не чекаючи повернення. Іншими словами, любіть так, щоб з легкістю ви могли віддавати своє серце ближньому. Найвеличніший борг християнина - любити своїх ворогів. Ми повинні мати співчуття до них, бажати їм добра і молитися за них. Ми не повинні злословити їх і відповідати образами на образи. Якщо в наших устах закон добра, ми можемо знайти добрі слова тим, що говорять нам злі. Ми повинні робити їм добро, і це буде великим доказом любові, ніж всі добрі слова. Ми повинні молитися за тих, нас і гонять нас. Всякий раз, коли ми опиняємося в подібних обставинах, нам дається можливість засвідчити, що ми християни не тільки по імені. Християнська любов не може зводитися тільки до почуттів, потягів, переживань. Господь не говорить нічого поганого про цю любов якої ми так потребуємо. Хто може жити без неї? Господь тільки говорить, що на цьому не можна зупинятися. Тому що християнство - це більше ніж людська доброта. Це дуже серйозне питання, і ми повинні часто задавати його собі : чи ми робимо що-небудь людям більше, ніж інші? Бог зробив для нас незрівнянно більше, ніж для тих, які не знають Його людей. Чи робимо ми більше, ніж вони, по відношенню до інших? Любити тих, хто не любить нас – це є уподібнюватися Богу. Творити добро тим, хто робить нам зло, - Божественна риса. Що означає бути християнином ? Це не означає просто чекати , коли здійсниться Божий задум про світ, і все заповнить Христова любов. Це означає намагатися щодня спрямовуватися до цієї любові. Ми - діти Отця Небесного, Який містить в надрах Своєї любові весь людський рід - злих і добрих. Приносячи на Хресті молитву за всіх, Христос сприйняв від Отця владу дати нам цю заповідь. Євфимій Зігабен : «Вінцем і вершиною всякої чесноти служить любов до ворогів з її наслідками , - любов до них не як до ворогів, а як до людей, і не тільки любов, але й молитва за них. За любов'ю до ворогів поспішить і все інше, саме - благословення тих, хто проклинає, творіння добра для тих, хто ненавидить і молитва за тих, хто ображає нас. Такі властивості досконалої любові».
Блаженний Феофілакт Болгарський : «Бо їх повинно почитати, як благодійників, тому що кожен, хто переслідує і спокушає нас, зменшує нам покарання за гріхи. З іншого боку, і Бог віддасть нам за це великої нагородою». Блаженний Єронім Стрідонтскій : «необхідно знати , що Христос не заповідає неможливе, а тільки досконале».
[14:43:49] о.Taras (KYRIOS): Святитель Іван Золотоустий : «Ти бачиш, що Бог для тебе став людиною, що Він так принизив Себе і так багато постраждав за тебе, і ще ти питаєш й дивуєшся, як можна прощати образи рівним собі? Не чуєш, що говорить Він на хресті : «Прости їм, бо не знають, що роблять» Лк.23.34 Не чуєш, що каже Павло : піднявся високо на небо, і що сидиш» по правиці Бога, і Він і заступається за нас» Рим.8.34 Чи не бачиш, що Він і після розп'яття і вознесіння на небо послав до юдеїв, які Його умертвили апостолів, а ті принесли їм незліченні блага, хоча разом вони потерпіли від них незліченну кількість разів?» C в.Савин показує нам гарний приклад любові до ворогів. Намісник Тусції за те, що Савин був християнин наказав йому відтяти дві руки. За якийсь час намісник захворів на очі, дуже різко почав у нього падати зір. Лікарі на жаль ні чим не могли йому допомогти. Тоді він згадує про Савина, просить святого помолитись до християнського Бога про зцілення. Савин забуває про завдані намісником кривди і піднімає свої відтяті руки, тобто те що він залишилось і молиться. Хвороба перестає прогресувати і намісник знову починає бачити. Зцілений любов’ю Савина намісник з своєю родиною приймає святу тайну хрещення.
Посперечалися як каже Плутарх, між собою вітер та сонце, хто з них скоріше розбере подорожнього. Зачав вітер віяти, а подорожній все більше загортається. Так вітер нічого і не вдіяв. Після того як вітер втих, сонце посилає на подорожнього свої теплі промені, а подорожній відразу з себе і почав знімати одяг. Що сила не зробила, зробило тепло – так потрібно поступати із ворогом.
Хоча дуже часто ми замість милосердя відчуваємо зі сторони своїх ближніх та недругів суворість та ненависть, нехтування та байдужість. Ісус закликає нас не відмірювати їм такою самою мірою, а краще ставитись до них. Покажімо себе правдивими дітьми Божими, щоб усі інші стали подібними до Небесного Отця, проявляймо ініціативу у творенні добра, щоб в майбутньому успадкувати щасливе життя вічне. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар.