Давайте трішки поговоримо про дуже важливу і шановану притчу про сіяча. Цю притчу розповідає учням Ісус Христос. Ісус через притчу показує сенс існування людини. Тобто притча учить людину шанувати Бога й інших людей, і саме в цьому полягає і сенс християнства.
Ми читаємо: “ось вийшов сіяч, щоб посіяти". Сіяч – це Сам Ісус Христос, Який своїм вченням почав сіяти християнську любов. Христос показує свою любов і відкриває двері людині до правильного існування. Далі читаємо: «І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, — і пташки налетіли, та їх повидзьбували». Цей уривок - про людей, які стоять на роздоріжжі, вони є віруючими, але їхня віра не завжди є сильною. Такі люди часто ходять в храм, але не розуміють суть християнського вчення. Бути християном - це не просто ходити в церкву і чекати коли закінчиться служба, і коли священик чи пастор розкаже проповідь, і все. Потім після церкви прийти додому напитися і почати лаятися матом і обговорювати інших. Такі люди не будуть давати Богові добрий урожай.
"Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, — то зів’яли, і коріння не мавши, — посохли". В цьому уривку притчі Ісус говорить про людей, які ще не найшли правильного шляху у житті. Такі люди навіть не впізнали істинної віри (під поняттям "істинна віра" розуміється християнство), а їхні релігійні культи – це своєрідний неживий камінь, і сонце жарить таке каміння. Таким людям потрібно шукати істину у християнстві, тому що християнство - це єдина релігія любові, істиною є Христос. "А інші попадали в терен, — і вигнався терен, і їх поглушив". Це - про людей, котрі навчають інших поганих вчинків, вони і є цим колючим тереном, і ведуть в блуд Христові вівці і відкидають їх від Доброго Пастиря (Ісуса Христа). Такі люди є лжевчителями, які створюють нові релігійні вчення для свого збагачення і обожнення, але вони є тим колючим тереном, котрий ніколи не стане добрим зерном, якщо не покається. Христос навчав, що кожен може просити прощення в Господа. І Господь простить.
"Інші ж упали на добрую землю — зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те в трйдцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!” Це - про людей, які широ живуть по приписах християнської віри, але і їм потрібно не оступитися; ми повинні пам’ятати, що найулюбленіший янгол Господній оступився і незворотньо впав та, зрештою, вкрай озлобившись і розлютившись, натворив надзвичайно багато зла і жахіть. В притчі ми розуміємо те, що хочемо розуміти. Притча навчає нас сіяти добро і любов в своїх та людських серцях. Суть притчі у любові до Бога і до ближнього.
Дмитрук Ігор, магістр богослов’я