З великої Божої милості Свята Мати Церква колом церковного богослужбового року знову привела нас до воріт Великого Посту. Великий піст - це час наших посилених молитов, в яких ми будемо просити Бога, щоб Він прийняв наше покаяння і простив наші гріхи, зміцнив наші слабкі сили на шляху до вічного життя. Церква сьогодні нас повчає здається на перший погляд простої, але насправді дуже відповідальної для всіх християн євангельської заповіді : про примирення і взаємне прощення гріхів, які є необхідною умовою духовного оновлення та гідної зустрічі Світлого Христового Воскресіння :
« Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. » Мт.6.14-15 . Без щирого примирення нашого з усіма нашими братами та сестрами у Христі час посту з усіма благодатними його скарбами пройде для нас безплідно, хоча б ми і намагалися провести його згідно з церковним статутом. « А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. » Мт.6.15. Отже, прощення наших гріхів поставлено в залежність від того, як ми самі прощаємо провини іншим людям. Ми можемо накласти на себе суворі подвиги: дуже строго постити, здійснювати безліч поклонів, багато і уважно молитися зі сльозами, щиро просити у Бога прощення - і, як нам здається, здобути благодать Божу. Але якщо при всьому цьому ми не захочемо або не зможемо (ми часто говоримо , що не можемо ) пробачити тим людям, які проти нас згрішили чи якось нас образили, тоді, незважаючи на всі наші подвиги, незважаючи на саме щире і глибоке покаяння, « Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. » Мт.6.15. Тому що Він - Отець всіх людей: і нас , і «боржників наших». Мт.6.12 Всі наші подвиги, сльози і розчулення при уважній молитві виявляться марними, якщо ми не подивимось на оточуючих нас людей і не навчимося прощати їм всі ті неприємності, уявні та дійсні, які вони нам чинять. Прощення гріхів - це прояв до людей нашої любові, тієї любові, яка «довготерпелива, … лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла » 1 Кор.13.4-5. Сьогоднішнє євангельське читання попереджає нас про те, що, вступаючи у Великий піст, ми повинні думати про прощення гріхів, а не про досягнення якоїсь особливої духовності, святості чи досконалості. Ми повинні розуміти, що тільки після того як ми щиро пробачимо всім нашим кривдникам їхні провини ми зможемо з чистим серцем приступати до причастя Тіла і Крові Христових, до цієї Вечері любові. Без цього миру в душі, з ворожістю та з прихованим гнівом у серці, ми будемо лукавити, що маємо любов до Бога, а тим більше до ближнього. Не прийме Господь тих численних наших земних поклонів, якщо в серці нашому житимуть образи на брата, зло і недоброзичливість до ближніх. Не прийме Господь нашого посту та не відпустить гріхів, якщо, ми будемо просити Господа простити гріхи наші, а не будемо прощати ближніх наших. Свята Церква, звертається до всіх нас, вона бажає пробудити в нас почуття покаяння. Сьогодні - напередодні Великого Посту, Церква зібрала нас для того, щоб по встановленому в стародавні часи священному звичаю ми поклонившись один одному, з глибини наших сердець могли б пробачити всі взаємні образи. Сьогоднішній день - це день перевірки нашої духовної зрілості, готовності слідувати за Христом, виконуючи всі Його накази. Перемігши з допомогою Божою в собі гордість, ми знайдемо в собі силу та ресурси, і з чистим серцем і відкритою душею підійдемо до скривдженого нами і скажемо: «Прости мене Бога ради !». І почуємо у відповідь : «Бог тобі простить, і я прощаю !» І з цих простих, але святих слів почнеться наше покаяння, звернення до Бога і виправлення гріховного життя.
Святий Йоан Золотоустий сказав: «Улюблені, ні про що не дбатимемо так, як про те, щоб бути вільними від гніву, і примирити з собою тих хто вороже ставиться до нас: бо ані молитва, ані піст, ані прилучення до таїнств не в змозі буде захистити нас у день суду, якщо ми пам’ятатимемо зло».
Тому, нам належить зробити все для того, щоб повернути наше серце Богу таким, яким Він його створив - чистим, світлим і святим. Звичайно це є велика праця над собою, а для де кого можливо це буде навіть подвигом. Апостол Павло звертається до всіх нас : « пора вам прокинутись із сну» Рим.13.11 Час Великого посту потрібно пройти так, щоб він був приємний Богові, щоб ми відчули, що дійсно придбали покаяння, прощення й віднайшли нову любов до ближніх. Просімо Господа, щоб у час Великого посту Він торкнувся наших сердець Своїм Животворящим Духом, дав нам побачити наші прогрішення, подав нам сльози покаяння і визволив нас від лукавого. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар.