Хрестопоклінна неділя
У сьогоднішньому євангельському читанні Господь пропонує взяти і нести свій хрест. Мовою святих отців Церкви Господь дає нам пораду як маємо жити. Це щось більше подібне до того, коли немічна людина приходить до лікаря і чекає від нього певного курсу лікування. Христос для всіх нас є найкращим Лікарем людських душ. Саме Хрест це ті гіркі ліки, які пропонує нам Ісус, і які ми так з неохото хочемо приймати, щоб врятувати свої безсмертні душі від смерті. Сказав Господь: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, візьме хрест свій і йде за Мною». Господь не жене людей на хрест вперед Себе, але закликає їх слідувати за Собою, Хрестоносцем. Він не змушує людей і не примушує їх, але пропонує і радить : «Хто хоче.» Що означає візьми хрест свій? Означає - добровільно прийняти з рук Божого Провидіння всякі випробовування, які підуть на користь і зцілення безсмертної душі.
«Несення свого хреста» в житті християнина проявляється у прагненні виконати Божу волю, в покорі Промислу Божому. Для кожної людини на землі існує свій шлях, приготований Богом, за яким Творець бажає привести нас до кінцевої мети буття - порятунку і життя вічного. Господь невпинно направляє нас до того, щоб ми найбільше збагачувалися не земними благами, але небесними, які зможемо взяти за межі цього життя. Кожна людина може приймати волю Божу у своєму житті і слідувати згідно з нею, а може відкидати її, слідуючи своїй власній волі. Приймаючий волю Божу у своєму житті «бере свій хрест», а хто нехтує - «відкидає свій хрест». При цьому ми повинні розуміти, що практично нікому не дано виконати волю Божу досконало, так як нечистота нашого серця, відсутність духовного досвіду, гордість і інші наші немочі не дозволяють завжди ясно розчути голос Божий і знайти сили слідувати йому.
В чому ж полягає справжня цінність Хреста? Що завжди супроводжує несіння хреста? Значення страждання і яке відношення його до хреста? На ці запитання ми повинні для себе дати відповідь. До кінця зрозумівши суть питань, ми можемо дати відповідь чому я повинен взяти сій хрест і йти за Христом.
Якщо слово Хрест означає страждання, тоді страждати - означає взяти свій хрест і йти за Христом Мк.8.34 Все своє життя прожити виконуючи заповіді, терпеливо переносити різні випробовування чи переслідування, це означає жертвувати собою заради своїх дітей, заради порятунку тих, хто знаходиться в небезпеці, заради виправлення тих, що перебувають у тяжких гріхах, це означає терпіти несправедливі образи від наших братів, це означає розіп'ястись з Христом - на тій же горі, якщо не на тому ж хресті, то принаймні поруч з Ним. Якщо ми не ще принесли свій плід покаяння то хоча б там, за прикладом благо розумного розбійника випросимо в Ісуса прощення.
Що ж стосується значення страждання у житті християн , то воно безмірно велике. Ніхто не може врятуватися без праці, без сліз, без страждання. Ніхто не може побачити Христа, якщо не буде йти слідом за Ним, якщо не відчує Його ран, якщо не буде нести свого хреста. Ось яке значення страждання. Без нього немає порятунку .
Ось відповідь людині від Бога. Господь не дає людині помилкових запевнень, що Він скасує страждання, але обіцяє йому, що Він перетворить його біль і з прокляття сотворить благословення і розраду. Та не думає ніхто , що святі не відчували страждань і не піддавалися тілесним хвороб. У житті святих ми подивляємо мужність наших попередників, які виважено, спокійно переносили всі ці муки та страждання за ради вірності Спасителеві. Доказом нам служать слова святого Ісаака Сирійського, який в одному зі своїх творінь каже: «Бачиш ці незліченні полки святих Церкви? Ніхто з них не зійшов на Небо, живучи в задоволенні, але всі вони зійшли туди через великі утиски, терпляче несучи посланий ним від Бога хрест».
Кожен з нас несе свій хрест, всі ми, абсолютно всі без винятку, ким би ми не були, яке положення в суспільстві ми б не займали, в якому кінці Землі ми б не знаходилися. Але навіть якщо деяким Господь і не посилає хрест терпіння хвороби, все одно він піддається різним скорботам, потрясінням, несе хрест своїх гріхів, бореться зі своїм внутрішнім ворогом - «старою людиною», яка мучить його .
Такий хрест життя і такий шлях хреста. Хто уникає шляху хреста, хто хоче успадкувати рай без страждань, без скорбот, той злодій і розбійник, і долю його Бог з розбійниками покладе. Нам потрібно залишатися з Христом. Де Він, там будемо і ми, як повчає нас великий апостол Павло : «будьте наслідувачами мене , як і я Христа» 1 Кор.11.1.
Кожен нехай несе свій хрест, який обрав сам або який судив йому Бог. А хто шукає іншого хреста, більш легкого, той подібний Юді зраднику, який відрікся Господа. Ми ж будемо залишатися там, де Христос : біля колиски своїх дітей, біля постелі хворих, у вогні спокус, в подвигу добрих справ. Там ми побачимо лик бичованого та страждаючого Господа, Його попробивані руки і ребро, Його голову, закривавлену заради нас. Бо піч спокус очистила святих, а Хресні рани породили для нас дух спасіння .
Звичайно ми повинні добре це розуміти говорити про хрест легко, нести ось тільки його непросто. З чого складається він ? Здебільшого з двох складових. З того, що тягне нас долу - наших гріховних навичок, пристрастей, немощів. І з того, що все-таки змушує прагнути до гори – до нашої віри, нашої слабкої та недосконалої любові до Господа. Одне противиться в нас іншому, і немає від того миру в душі, тому страждає і мучиться вона. Як сказав одного разу якийсь грецький подвижник : «Головне хрест нести, а не тягнути. Тягти - занадто важко». Нести - це означає мужньо «пробиватися» крізь все те, що заважає йти за Христом кожному з нас, долаючи день за днем, вважаючи день за днем початком свого виправлення. «Тягне хрест», той душа котрого, жаліє себе, хоча й боїться вічної погибелі, але практично нічого не робить для свого порятунку.
Возлюблені у Христі, полюбімо страждання, адже саме воно робить нас друзями Христу. Зненавидимо насолоду та розкіш, оскільки вони позбавляють нас Його любові. Де наш Пастир, туди підемо й ми. А якщо Він карає нас і викриває, то робить це з метою нас зробити більш досконалими і витривалішими у цьому житті, будемо все терпіти заради нашого спасіння. Він ні разу не спокусить нас вище наших сил, але в міру скорботи подасть нам і дар терпіння, і вінець порятунку. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар.