Ми з вами дорогі в Христі брати і сестри, живемо в час коли усі досягнення науки та цивілізації нам дозволяють перемагати більшість природніх стихій. Деякі з таких досягнень ми навіть називаємо «чудесами наукового прогресу» чи «чудом техніки». Бо справді вони нам максимально дозволяють здійснювати речі незвичні, з тими, що були дані нам від нашого народження. Сьогодні є звичною справою летіти літаком на досить великі відстані чи плисти під водою підводним кораблем без жодної шкоди для життя чи здоров’я.
Нам напевно здається, що всі ці досягнення людського розуму настільки великі, що поза цим усім ми затьмили всі чудеса, а тому сучасну людину є дуже важко чимось здивувати.Чудо, яке описане в євангельському уривку, ніяк не стало меншим через присутність у нашому побуті так званих «технічних чудес», оскільки вони на відміну від чудес Божественних, по своїй суті нічого зараз для нас не змінюють. Апостол Матвій звертає нашу увагу на те, що «човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний» Мт.14.24. В по передніх рядках цього ж розділу, апостол свідчить про кількість зібраних кошів, це все він робить щоб ми з вами дивувались. Чому Бо йшов Христос не по тихому морі, а під час стихії, яка виступила проти нічної тишини. Можливо, хтось може сказати, що тут дивного, сьогодні нікого таке не здивує, так званий водяний зорбінг, який запозичили з берегів Нової Зеландії, дозволяє це робити усім відважним, а навіть малим дітям. Але ж апостол не згадує про те, що Христос ішов у якійсь кулі, а по досить таки по не спокійній воді.
Ісус, який вийшов до своїх учнів о четвертій сторожі, хотів підтримати їх, бо вони таки добре хвилювались за своє життя, перебуваючи у відкритому морі. Сучасні очевидці подібних стихій на цьому морі, говорять що висота хвилі може бути до трьох метрів. Напевно вона в часи Христа була не меншою. Учні засмутились, нічого подібного вони у своєму житті не бачили, а тому почали між собою говорити, що це привид. Апостоли, які були свідками різних чудес Ісуса цього й не сподівались. Їм навіть в голову не могло прийти, що людина може йти по воді, тому думали що це справа якогось привода. Учні в човні перебували в такому стані, що ні радість, ні подив, вони просто боялись. Христос бажаючи їх заспокоїти звертається до них : «Заспокойтесь, - це Я, не страхайтеся!» Мт. 14.27. Тоді апостол Петро виявив свою зухвалість і звернувся до Ісуса : «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» Мт.14.28 Господь не забороняє, а навпаки дозволяє йому це зробити. По бурхливому морю йде Ісус, а назустріч Петро. Нове чудо Усі учні знову дивуються – вже бачать двох людей, що йдуть по воді . Апостол Петро, звернув свій погляд на сильний вітер та напевно на якусь чергову хвилю, налякався. Здоровий людський глузд переміг безумну віру Петра і він почав тонути. Петро повірив у те, що може йти по воді, але віра його похитнулась від думки, що він не зможе йти по воді при такій бурі. Здається все дуже просто, коли ти можеш іти по воді, то чому не можна йти під час бурі Як тільки сумнів закрався в його серце він починає тонути. На крик апостола Петра, приходить Христос і подає руку. Ісус викриває проблему Петра : «Маловіре, чого засумнівався?» Мт.14.31. Вказуючи, що не буря була причиною, але слаба віра апостола. Піднімаючи Петра, вони знову йдуть по воді. Учні в човні спостерігають за черговим (3-м) чудом Христа. Коли вони зайшли в човен, апостоли визнали : «Ти істинно – Син Божий!» Мт.14.33.
Описуючи цю ж подію апостол Іван Богослов вказує, що після того як Ісус з Петром зайшли в човен, то він в чудесний спосіб пристав до другого берега. (Ів.6.21) Тобто це вже є 4-те чудо, яке відбулось під час цієї події. Життя святих показує нам не одного святого, який досягнув такого високого рівня у духовному житті, яким міг наслідувати свого Небесного Учителя Ісуса. Так перечитуючи життя преподобної Марії Єгипетської, авва Зосима став свідком, як преподобна Марія перехрестилась та перехрестила річку Йордан і пішла по ній як по тверді.Людське життя подібне до бурхливого моря, по якому ми з вами пливемо зі своїм тілом і душею, зустрічаючи на своєму шляху неодноразово великі небезпеки та біди. Темрява та мряка оточують нас, хвилі різноманітних спокус та бід б’ють в наш човен, чим погрожують швидко потопити нас.
Тому щоб ми не впадали у відчай, безнадійність чи безвихідність, а навпаки укріпляли свою віру нам є запропоноване сьогоднішнє Євангеліє. Митрополит Антоній Сурожський говорить, що нам усім є дуже важко повірити в те, що Господь Бог може знаходитись у самому серці трагедії. Тому завжди пам’ятаючи про присутність Христа, у наших спокусах та випробовуваннях взиваймо, як колись кликав апостол Петро : «Господи, рятуй мене!» Мт.14.30. Амінь.
Автор:Протоієрей Тарас Огар
Джерело: sv-paraskeva.if.ua