Сьогодні згадуємо подію середини IV століття віднайдення та прославлення Чесного Животворящого Хреста Господнього. Євангеліє цього свята описує події заради яких ми вшановуємо це хресне дерево. Юдейська старшина хотіла звільнити своє суспільство від чоловіка, який мав великий вплив на юдеїв.
Через ганебну смерть хочуть відібрати авторитет Учителя, викликати обурення в народу, щодо Його вчення та показати, що Він безсильний, немічний. Пророк Ісая передбачивши це приниження говорить : «зневажений, останній між людьми» Іс. 53, 2-3. Пророк Давид,керований Святим Духом свідчить про ці дії, як про події з власного життя : «А я черв’як, не людина,сміховище людей, презирство народу» Пс. 21.7.
Господь Ісус видав себе добровільно в руки своїх кривдників. Час перед Голгофою був для Христа часом різного роду принижень та катувань. Йдучи на місце страти процесія звернула до Судних Воріт. За переданням Єрусалимської Церкви, якщо хтось із дорослих, повнолітніх чоловіків (за юдейським звичаєм повнолітнім вважали чоловіка після 30 років) перед входом в Судні Ворота міг засвідчити про невинність засудженого, то говорячи юридичною мовою справа відкладалась до вияснення всіх обставин і страта відкладалась. Ми від євангелістів довідуємось, що за Христом на Голгофу йшли жінки, які за юдейським звичаєм не мали права голосу, а також за Ним йшов на той час ще юнак Іван Богослов, який через свій молодий вік не мав жодних громадянських прав. Бачимо, що ніхто не міг заступитись за невинного Ісуса. Христос добре розумів, що відходу нема, те що відбувається з Ним повинно послужити усьому людському роду.
Перенесімось зараз в середину IV століття. Цариця Олена хотіла виконати одну із самих завітних своїх мрій : поставити на Святій Землі храми, які були пов’язані із земним життям Спасителя. На той час минуло 3 століття від цих подій. Втратилась пам’ять людей про це все. Коли ми готували фільм до 100 років нашої церкви, то перепитували багатьох наших парафіян і коли запитували про щось з життя нашої церкви якихось 20 років назад, то дуже мало хтось щось міг сказати чи пригадати. Тож уявімо як важко було рівноапостольній цариці Олені добитись принаймні якоїсь інформації про останні фрагменти з життя Спасителя. Оточення цариці вийшло на потенційного знавця. Ним виявився місцевий житель юдей на ім’я Юда. Він від своїх предків знав про місце Голгофи, цю інформацію в його родині передавали з уст в уста. Як кажуть історики цей єврей Юда не відразу говорив про місце знаходження Голгофи, а тому приходилось спочатку вибивати із нього ці дані. Згодом коли він бачив велике бажання цариці вшанувати це місце він розповів. Хтось з отців церкви про це каже так : «Один Юда видав Христа, а другий Юда вказує для слави місце страждань Христа»
Оскільки вважали, що злочинець вже не може бути похований, тому тіло і хрест кидали поруч з Голгофою велику яму нечистот. Там і віднайшли Хрест Господній. Після чергового повстання юдеїв проти римлян у 70 році по Різдві Христовім Єрусалим був знищений. Все зрівняли із землею. Тому місця всіх святинь, як християнських так і юдейських були зруйновані та по новому забудовані різними поганськими храмами. Місто отримало нову назву – Елія Капітоліна, а про місце розп’яття всі забули. Голгофа знаходилась під язичеським храмом Венери. Храм звичайно слуги цариці Олени розрушили, почали проводити розкопки. Знайшли це місце де в давнину кидали трупи і знаряддя смерті та катувань. Передання говорить коли розкопували це місце, стояв великий сморід, бо в цю яму кидали не тільки трупи людей, але й тіла тварин, які в той час гинули від незнаної хвороби. Землекопи відмовлялись копати через різкий запах, тоді Цариця Олена стояла над ними і кидала їм золоті монети. Відкопали три хреста, але ні один із них не мав на собі таблиці, яка відносилась до хреста Ісуса. Таблиця зберегла напис на трьох мовах. Святитель Макарій, патріарх Єрусалимський говорить, щоб не поклонятись хресту одного з розбійників, молімось і просімо Господа, щоби Він Сам нам вказав на свій хрест. Того часу біля цього місця проходила похоронна процесія, вирішили щоб переконатись в тому який хрест Ісуса, по черзі вони прикладали знайдені хрести до померлої. Третій хрест, який приклали до померлої повертає їй життя, вона воскресла. Тоді зрозуміли, що це є хрест Ісуса. Подія привернула увагу місцевих жителів, всі хотіли приступити і поклонитись Животворящому Хресту. Вирішили щоб не було великих скупчень патріарх Макарій вийшовши на видне місце благословив всіх присутніх на чотири сторони світу, в той час всі співали : «Господи помилуй» і схиляли свої голови. Після цього Воздвиження багато юдеїв хрестилось, а вище згаданий Юда, охрестившись отримав ім’я Кіріак, а згодом він став патріархом Єрусалимським, своєю мученицькою смертю підтвердив вірність розп’ятому Христу.
Від того часу Хрест стає символом та джерелом благодаті тому, що безмежне смирення Бога і любов до нас найбільше проявились під час страждань Спасителя на Хресті. З історії церкви знаємо, що силою Хреста чинили багато чудес. Марія Єгипетська перехрестила річку Йордан і пішла по воді. Святитель Спиридон Тріміфутський поблагословив звичайну змію і вона стала золотою. Мучениця Юстина силою хреста відганяла від себе всі спокуси чародія Кипріяна, який роздумавши над силою хресного знамення зрозумів наскільки більший і сильніший є Той Хто розп’явся на ньому. Ще один із єпископів на ім’я Юліан був обмовлений недругами і вони підсунули йому в чаші з напитком яд. Цей архіпастир перехрестивши напиток випив до дна і залишився на диво своїм кривдникам живим.
Один із старців минулого століття архімандрит Йоан Крестьянкін говорить про Чесний Животворящий Хрест так : «Хрест продовжує бути у світі одним на спасіння, а іншим на вічну погибель». Сьогодні ми можемо дуже часто спостерігати як наші вірні не правильно кладуть на себе знак Святого Хреста. Потрібно зрозуміти та запам’ятати, що одним Хрест є на спасіння, а другим на осудження та вічну погибель.
Непереможна, недосяжна і божественна сила Чесного Животворящого Хреста не залиши нас. Амінь
Автор: протоієрей Тарас Огар
Джерело: sv-paraskeva.if.ua