Христос Воскрес!
Дорогі Брати і Сестри!
Церква – це також динаміка. Одні приходять, інші відходять. І цей рух іде на благо Церкви, бо ані священик, ані громада не впаде у сіру буденщину. І це нам допомагають розуміти нинішні читання на цій Божественній Літургії.
Ми слухали про два чуда з Книги Діяння Апостолів: перше оповідання, коли Апостол Петро оздоровляє паралітика Енея, кажучи: «Енею! Устань, і сам постели своє ліжко!». І вмить той підвівся» (Ді 9,34), а далі до мертвої Тавити Петро каже: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла» (Ді 9,40).
Ми слухали на читанні Євангелія, коли Ісус каже Розслабленому: «Устань, візьми твоє ложе і ходи». Цей хворий чоловік лежав тридцять і вісім років, щоб коли зрушиться вода, стрибнути у купіль та оздоровитись, але завжди хтось інший поринав перший у воду. Ісус його питає, чи бажає одужати? Той відповідає, що так, але «не має нікого, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода». Тоді Ісус каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». Він встав і почав ходити… Ісус його не кидає у воду, але сам його оздоровляє.
У всіх трьох випадках є слово «встань!». Встань і рухайся! Не лежи!
Готуючи цю проповідь, я намагався поглибити зміст цієї події з розслабленим, читаючи деякі вагомі біблійні коментарі,в яких йде мова, що ця купіль символізує Ізраїльський народ, а тих п’ять критих переходів означає П'ятикнижжя Мойсея(Pentateucо), що є «Книжкою Закону» Ізраїльського народу. І про цю символіку в 4-ому столітті вже проповідував св. Августин.
Можемо сьогодні зробити цікаве порівняння про те, що ця купіль є також Україна, де її води зараз сильно заворушенні, тільки з тою різницею, що в нас не має цих п’ять переходів, того символу закону: не має у цій купелі заповідей: шануй батька – матір, не вбий, не кради, не свідчи ложно, як є це в П´ятикнижжі. І ми всі стрибаємо в цю закаламучену воду, у це беззаконня, проте в ній не лікуємося, себе не зціляємо, а, навпаки, одні одних обкидаємо болотом, оскарженнями, одні одних вбиваємо. В цю в край розбурхану воду поринають наші вороженьки. І нас тривожать, нам погрожують! У нас розгублення, біднота, нарікання, заздрості, нервуємо самих себе та інших, за що будь сваримося!
Коли Ісус оздоровляє розслабленого - не кидає його в купіль, а каже: «Устань, візьми твоє ложе і ходи!». А далі, коли його зустрічає у храмі, додає: «Оце ти видужав - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталося» (Йо 5, 14).
Треба встати, взяти своє ложе, свою історію на плечі і більше не нарікати, а тим самим не грішити. Апостол Петро, цей перший Папа, каже хворому Енею і мертвій Тавиті: «Встань». Папа Іван ХХІІІ не оплакував долі України, але доклав усіх зусиль, щоб звільнити главу її Церкви, який у свою чергу закликав, щоб народ встав на ноги! Іван Павло ІІ сказав слово - і впали берлінські мури, залізна заслона прорвалася. Наші мученики видержали, не зрадили. Не кинулися у воду.
Всі ми маємо наші біди і слабкості. Ми покликані нинішніми читання не жалітися чи крутитися навколо своїх проблем, чи нарікати, але встати та іти далі, аж поки наш Господь не скаже: «Прийди, сину; Прийди дочко!».
Христос Воскрес!
Діонісій (Ляхович)