Слава Ісусу Христу!
Сповнивши тїнственний задум,
Ти Господи, взяв своїх учнів на гору Оливну,
і вознісся, та пройшов небеса.
Ти, що задля нас став убогим, як і ми,
та й вознісся туди, де завжди перебував,-
пошли пресвятого твого Духа, щоб просвітив душі наші.
Стихира на Вечірні на свято Вознесіння
Такими гарними піснеспівами на Вечірні Свята Церква оспівує величне свято Вознесіння Господнього. Це свято належить до дванадцятки найбільших свят церковного року, оскільки, передає нам важливу правду про наше призначення, привідкриває нам таємницю існування нашої справжньої Батьківщини, тобто неба, де перебуває сам Господь Бог.
Характер святкування події Вознесіння є радісним та піднесеним. Щоправда, у нашому щоденному житті, коли ми прощаємося з тими, хто нам дорогі, ми сумуємо та навіть плачимо. Цього немає у прощанні Ісуса зі воїми учнями на Оливній горі, тому що Ісус дає обітницю «прислати Утішителя». Отже, свято Вознесіння ознаменовує собою очікування того, „що покаже всяку правду”та перетворить рибалок у безстрашних благовісників Христової науки. Святом Вознесіння завершується другий період, що тривав 33 роки на невеличкому клаптику Земної кулі, та спричинив разючу зміну у свідомості горстки людей, послідовників одного мандруючого вчителя. Водночас, розпочинається підготовка Людини до існування третьої фази розвитку людства, в якій ми разом з вами перебуваємо.
Кожен добрий художник, перед тим як намалювати якусь картину, виношує свій задум у своїй голові, ділиться з ним з іншими, шукає цікавий сюжет. Після часу роздумів та пошуку, розпочинає матеріально втілювати свій задум на полотні, вживаючи для цього відповідних засобів. На заключному етапі робить щось дуже важливе – ставить свій автограф. Ця, на перший погляд маловажна дія, насправді, уособлює цю картину із собою, своїми думками і переживаннями. Тому, знаючи хто є автором картини, мовою фарб можна почути і побачити душу художника, самого його.
Подібно, картиною Бога є його Церква. Старий заповіт – це час приготування, виношування та виплекання ідеї Вибраного Народу. Єврейський народ став немов би рисунком, що послужив основою для написання шедевру під назвою Церква. Час матеріального втілення ідеї,- це час, коли „Слово стало тілом і оселилося між нами.” Образ Церкви є написаний Христом і на Христі. Час зіслання Духа Святого є моментом, коли Бог ставить свій підпис на картині під назвою «Церква» та вказує на себе як автора, а радше творця. Слова «Печать дару Духа Святого», які промовляє священик від імені Бога над новоохрещеним, є тою ж дією, лише по відношенню до окремого члена Церкви. Церква, як тіло Христове, дістала покликання явити цьому світу Бога. Як картина на виставці передає особу художника, так і Церква актуалізує Бога у світі.
Божетвенна Літургія на свято Вознесіння через тропарі та кондаки, через апостольське та євангельське читання, через науку священика, та, нарешті, єднання з Христом у Пресвятій Євхаристії, стається часом і місцем події Вознесіння і нас робить її безпосередніми учасниками, разом з апостолами і ангелами. Тому в часі очікування свята Пятидесятниці, перебуваймо як і апостоли у храмі, славлячи Господа. Обітниця Ісуса Христа: „Не залишу Вас сиротами” надихала апостолів у їхньому очікуванні: „Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете мені свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі” (книга Діянь). Нехай ці слова Христа і в нас вселяють надію на те, що через кілька днів кожен, хто хоче, зможе зодягнутися в силу з висоти, та відчути себе новим мазком з-під пензля Творця на картині під назвою „Церква Божа”. Амінь.
о.Олег Кобель