Після зцілення слуги сотника, яке звершив у Капернаумі, Господь вийшов звідти і направився до іншого міста Наїн. Люди, які стали свідками чудесного оздоровлення ділились побаченому, вони переповнені радістю, не встигли й збагнути, що Христос вже вийшов з Капернауму. Зустрічаючи своїх знайомих, вони переказували про зроблене чудо. Ті ж від почутого дивувались і прославляли Творця Бога, Який дав таку владу людині. Підходячи все ближче і ближче до міста Наїн, вони почули плач плакальниць, а згодом і саму похоронну процесію. Два натовпи зустрічаються. По серед цих людей, за тілом померлого, йшла заплакана мати. Що можна в таку хвилину сказати цій вбитій горем жінці?- Хто відважиться їй в таку хвилину щось взагалі сказати? Ісус звертаючись до неї тихо каже : «Не плач». Хто мав право їй це сказати? Тільки Він один, тому що Він переміг смерть. Як би ми не звертались до покійних, з якими переконливими словами, то нічого б надзвичайно цього не вийшло. Його слово мала надзвичайну силу, бо за цим приховується Божа Сила.

Вдовиця й слова не промовила, а ні не просила Його, а ні не говорила з Ним не сподівалась що таке може відбутись. Напевно що вона раніше і не бачила Ісуса, а в цей час її очі були переповненні сліз, приятелі супроводжували її і в цей день не залишали одну.

Господь звертаючись до юнака повертає йому життя і здоров’я. Вдова окрім своєї майже вже втраченої надії – єдиного сина, бачить силу Воскресіння. Ісус змінює її печаль на радість.

Що ж стоїть за цим євангельським чудом? Напевно, що більшість з нас скаже для чого Ісус виокремлює це чудо, яке робить для наїнської вдовиці? Скільки й до тепер є подібних похоронів, а Господь нікого не воскрешає? Бо суть і значення цього чуда є не в тому, щоби продовжити це чудесне та водночас дочасне продовження людського життя, а щоби людина нарешті збагнула, що Владика життя і смерті є не хто інший як Христос, що саме в Його божественних руках є не тільки влада над земною смертю, але й спасіння від вічної погибелі.

Глибокий смуток змінюється високою радістю, це є відчутно особливо в цьому місці, коли Ісус наближається до нас. Важливо є й те, щоб і ми рухались Йому назустріч, щоби наші дороги як найчастіше перетикалися. Зараз вже не можна сказати, що храми є закриті, а можливості спілкуватись в молитві та святих тайнах є для нас закриті.

Тоді Господь наїнській вдові сказав : «Не плач», те ж саме хоче сказати кожному з нас : «Не плач», не виходь з цієї дороги правди, який вказує Христос, бо Він Єдиний є Тим, хто по-справжньому «володіє живими і мертвими». Амінь.

Автор: протоієрей Тарас Огар, Джерело: sv-paraskeva.if.ua, 2011р.