Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри! Добігає наш церковний рік. 1/14 вересня - початок нового індикту. Він розпочинається святом Різдва Пресвятої Богородиці, а завершується - її Успінням, кончиною земного життя Матері Божої.
Божа Матір, наша заступниця, своїми молитвами перед Сином - Ісусом Христом стає нам доброю матір'ю і драбиною до Неба. З її поміччю ми, земні люди, легше приймаємо і нагромаджуємо духовні скарби для спасіння душі.
Можемо сказати, що Успіння складається з двох подій: смерті Богородиці і її Воскресіння. (Західні християни - римо-католики - називають це свято Небовзяттям Пресвятої Богородиці). Дивлячись на старовинні образи, літографії, ікони чи гравюри, так і хочеться сказати, що не один би отець-парох хотів на парафії приймати такий святий похорон. Погляньте, скільки святих прибуло до Неї. По велінню Божому були зібрані всі апостоли (крім апостола Томи), котрі були розсіяні по всьому світу для проповіді. Кончина Пресвятої Богородиці навертала до віри в Христа навіть тих, хто був заскорузлий в заздрості і злобі до величного похорону. Мається на увазі юдейський священик Атоній, котрий в часі величної похоронної процесії кинувся до одра (ложа) Богородиці, щоб перекинути його. Та лише він торкнувся руками до одра, як ангел невидимим мечем відтяв дві руки, які так і повисли на гробі. Сам же Атоній впав з криком на землю. Зупинивши процесію, апостол Петро говорив, щоб Атоній «впевнився, що Христос є істинний Бог» і щоб визнав Христа, як Месію. Юдейський священик зі щирою молитвою звернувся до Богородиці про зцілення, визнавши Ісуса Христа Богом. Тоді руки, прикладені до одра, зрослися. Коли це побачили осліплені люди і воїни, то почали в розкаянні доторкатись до одра і тим отримувати прозріння, як тілесне, так і духовне.
Святе Передання оповідає, що кончина Богородиці була мирною, тихою, святою і блаженною. Молячись в очікуванні виходу душі, в оточенні апостолів, в палахкотінні свічок, в кімнаті несподівано заполум'яніла ясність, в котрій явився Господь Ісус в оточенні слави небесної і безмірної чисельності ангелів. Без усякого тілесного страждання, немовби уві сні, Матір Божа передала душу в руки Свого Сина і Бога. Пригадується з читання старих довоєнних книг, що в Галичині було «Товариство доброї смерті». У ньому трудилися ті, хто мав за мету підготувати людину до такої блаженної кончини. Підтримати в часі страждань, розрадити якісь сумніви чи страхи, допомогти прийняти Святі Тайни (єлеопомазання, покаяння, Святу Євхаристію). Піклуватись про людину в такі хвилини є чи не одним з основних обов'язків християнина. Бо правду кажуть в народі, що «два рази в житті буває немічною людина: коли розпочинає і закінчує свій вік».
Проте Успіння Пресвятої Богородиці для нас, християн, є благодатним і тим, що по трьох днях, коли прибув апостол Тома (а його не було на похороні Богородиці) прохав апостолів, щоб ті відкрили гріб, щоб він попрощався з Божою Матір'ю, гріб був порожній. Так, як і Христос, на третій день воскрес, так і Матір Його на третій день по смерті Своїй, дивним чином Божим з тілом була взята на небо, так як це пророкував Давид. «Воскресни Господи, на місце відпочинку Того, Ти і живої святині Твоєї» (Пс. 131.8).
А ввечері цього ж дня, під час споживання їжі, коли апостоли говорили про пустий гріб Богородиці, то їм об'явилася Богородиця. Вони побачили її на небесах в оточенні ангелів, у величезному сяйві вона промовляла до присутніх: «Радуйтеся! Я назавжди з вами». Потім апостоли відповідали: «Пресвята Богородице, помагай нам».
Останні слова Матері Божої для нас особливо помічні, бо вона і тепер в численних приватних об'явленнях приходить покріпити людей чи застановити над якимось вчинком. Такі люди часто губляться, коли бачать Богородицю. Проте є і такі, котрі врозумляються і слухають її науки. Не вартує про такі об'явлення голосити всім і кожному, бо це не завжди може бути для користі душі своєї або тому, кому оповідаєш. Проте своєму пастирю чи священику в часі сповіді поділитись можна, якщо в цьому є потреба.
Пригадується розповідь одного семінариста. Він оповідав, що вночі приснилась Матір Божа в голубій одежі, її лице було по особливому ясне. Вона сказала цьому молодому чоловікові стати священиком, щоб їй допомагати служити Христу. Цей юнак не вагався і зробив так, як сказала йому Богородиця. Тепер він є добрим священиком, трудиться на ниві Христовій. Помагає, як може, служити Христові, а йому помагає і сама Богородиця, бо він пам'ятає, що це Вона вибрала йому цю дорогу.
Отож, нехай «Успіння Твоє хвалять власті і престоли, начала і господьства, сили і херувими, і страшні серафими» (з вечірньої свята), ангели і архангели, диякони і священики, єпископи і архієпископи, усі, хто величає нашу Небесну Помічницю, котру скрила Гефсиманська земля, та її «гріб (могила) стала драбиною до неба» (стихира свята). А ті християни, котрі готуються відправитися в дорогу до вічності, нехай пам'ятають, що переплисти до Небесної пристані допоможе нам Вона, Пресвята Богородиця. Амінь.
о. Василь Ткач
"Сівач", серпень 2009 Ч. 8 (119) рік 11