«Рождество Твоє, Богородице Діво, радість возвести всій Вселенній».
Так Свята Церква звіщає найбільшу подію в історії спасіння людей, народження Божої Матері. Котра повинна була стати: «Вмістилищем Невмістимого, матір’ю Сина Божого». Смертному нашому людському розуму, який звик до того, щоб все впізнати і науково сформувати, не збагнути і не засвоїти тієї Божої тайни без Віри. Знання теж має важливе значення, теж спосібне відкривати різні тайни. Але віра важливіша в житті людини тому, що віра дає людині свободу. Свободу, щоб впізнати духовне і розумне. «Блаженні оті, що не бачили й ввірували», – говорить Спаситель до апостола Томи й дозволяє йому доторкнутись й по можливості побачити і збагнути тайну Воскресіння із мертвих.
До тієї тайни Різдва Пресвятої Богородиці також і ми маємо можливість приєднатися, збагнути й побачити очима віри. «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість возвісти всій Вселенній» (тропар свята). А радість відкривається нам тому, як читаємо у Євангеліє від Івана. «Тож полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого» (Ів. 3.16). Для сповнення цього радісного заповіту, нового завіту Бога і людей була вибрана одна із людського роду, Пречиста Діва Марія. Її родичі, праведні Яким і Анна, боялись ганьби бездітності і чекали на прихід Месії у світ. В ті часи це була духовна традиція кожної сім’ї, тому бездітність і безплідність приймались як кара. Ось звідки «поношення безчадства Яким і Анна», як співаємо в Церкві. Через народження від них Діви Марії вони звільнились від «поношення безчадства». Це звільнення не було тільки для праведних Якима і Анни. Через нього перші люди, родоначальники людського роду Адам і Єва, «от тлі смерния свободишеся». Тобто всі ми звільнились від власті смерті, яка прийшла на землю з гріхом.
З великою пошаною відноситься Свята Церква до праведних отців Якима і Анни. В кінці кожного Богослужіння їх імена згадуються на отпусті. Були вони батьки Пресвятої Діви Марії і дідусем і бабусею Ісуса Христа по плоті. І в молитовному згадуванні їх за кожною службою благословляються всі предки людського роду, котрі звільнені від гріху і смерті через Сина Божого і Пречисту Діву Марію. Ісус Христос упразднив смерть і дарував нам життя вічне.
Сьогодні на свято Різдва Богородиці ми з побожністю згадуємо наших дідусів і бабусь. Коли молоді люди відступали від релігії, від Церкви, від Бога, коли покоління юних душ заблудилось, наша Свята Церква, наша віра отримує велику підтримку від тих, кого називали пережитками минулого – від дідусів та бабусь. Нікого і нічого не боялись, ні перед ким, крім Бога, не поклонялись, дідусь і бабуся приймали на себе турботу про духовне і релігійне виховання дітей і внуків. І багатьох спасали від духовної загибелі, багатьох зберігали для Бога. Багатьом бережно із любов’ю передавали заповіти віри Христової. Багатьох дідусів і бабусь немає серед нас в живих, вони вже на правді Божій відійшли від нас. Але на свято Різдва Богородиці, коли згадуємо святих Праотців Якима і Анну наші дідусі і бабусі заслуговують від нас загальної поваги, поклоніння їм за подвиг, за віру, за Христа, за Церкву, за спасіння молодих душ від полону гріху. Амінь.
о. Ярослав КАЩУК