Всечесні отці,
Дорогі у Христі Брати і Сестри,
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у Неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, ми чуємо уривок з Євангелія від Марка. Уривок в якому євангелист передає нам слова нашого Господа: «Хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде слідом за мною».
Наскільки важливі ці слова, для нас сьогодні? Для людей двадцять першого століття, від яких ми дуже часто чуємо нарікання (зрештою від самих себе), чуємо про постійні проблеми і деколи сприймаємо їх не так, як заповідав нам Христос. А Він до нас каже, щоби ми взяли свій хрест на себе, не чужий, не Його хрест, а свій!
Ісус Сам гідно проніс свій Хрест протягом свого життя і протягом своєї Хресної Дороги, вознісши Його на Голготі, поставивши Його поміж небом і землею. Він Сам піднявся на Цей Хрест для того, щоби Його прибили на цьому Хресті, щоби своєю смертю дарувати нам вхід до Царства Божого. Ісус розпростирає на своєму хресті на Голготі руки неначе для обіймів, щоби огорнути нас і притулити нас до свого люблячого серця, до серця, яке він дозволив пробити, аби з того серця потекла кров і вода. Та сама кров, яку ми приймаємо кожного разу на Божественній Літургії у Святому Причасті. Та сама Кров, яка проливається для того, щоби омити наші гріхи. Господь підноситься на хрест, приносить оцю величну жертву, для того, щоби раз і назавжди здолати гріх у світі. Він закликає нас взяти на себе свій хрест і гідно його нести.
Хресна жертва Ісусова здійснена для того, щоби здолати гріх у світі, щоби покласти початок Царству Божому уже тут на Землі. Господь настільки шануючи нашу свободу, шануючи наш вибір, не приходить до нашого серця насильно. Він закликає нас, щоби ми відкрили йому свої серця, щоби Царство Боже, яке почалося на Голготі, зуміло поширитись і у наших серцях, щоби Господь, який прийшов у цей світ дві тисячі років тому, увійшов сьогодні в цю мить у наше серце. Кожного разу на Божественній Літургії, ми приймаємо Слово Боже, чуючи Слова Апостола і Святого Євангелія. Ми приймаємо їх для того, щоби просвітити наш розум Божественною благодаттю. Кожного разу на Божественній Літургії, ми приймаємо Тіло і Кров нашого Господа, те Тіло, яке було розіп’яте на Хресті і ту Кров, яка була пролита після пробиття Його серця списом. Приймаємо, щоби просвітити наші серця божественною любов’ю. Господь в сьогоднішньому Євангеліє також нас застерігає, хто отже буде соромитися мене і моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами. Наскільки важливі ці слова для нас сьогодні? Як часто наше християнство обмежується стінами храму?
Кожної неділі, ми побожні християни ідемо до храму, молимося, приймаємо Святе Причастя, регулярно приступаємо до сповіді, молимося також у наших домівках перед іконою, але вийшовши з храму, вийшовши з дому, часто забуваємо, що ми християни, що оте Царство Боже, яке проповідує наш Господь, повинні збудувати саме ми.
Як часто ми воліємо змовчати тоді, коли чиниться гріх біля нас, воліємо не промовити слово для того, щоби зберегти наше комфортне життя. Господь не так чинив, Господь не мовчав на гріх, Він викривав цей гріх завжди. Він прийшов у цей світ, щоби його здолати і і нам передати цю місію – подолати зло у світі. Тому, що тільки здолавши зло у світі, ми вивільняємо в наших серцях і у нашому світі місце, яке повинно бути наповнене добром.
Хто відречеться Господа, того і Господь відречеться. Скільки людей протягом нашої історії прийняли ті слова глибоко у свої серця, скільки людей віддали свої життя, але не відреклися Господа. Їх сьогодні ми звемо святими мучениками. Ще не так давно на наших землях, лилася кров мучеників і ця кров наших батьків і дідів, яка була пролита за віру Христову, сьогодні взиває до нас, щоби ми зуміли зберегти те, що вони будували такою важкою і дорогою ціною.
Сьогодні ми живемо у світі, в якому здавалося б панує свобода і наша релігійність є абсолютно дозволена, але перегляньмо насправді, що відбувається у нашому світі. Існує ще безліч країн, в яких християнство переслідується, в яких проливається кров мучеників, в яких Царство Боже будується ще важкою і дорогою ціною. В нашому суспільстві європейському, цивілізованому, спробуймо відкрито визнавати Христа. Світ нас не зрозуміє…
Сьогодні наша цивілізована і начебто культурна Європа двадцять першого століття, дозволяє одностатеві подружжя, аборти, евтаназії, дозволяє явний і відкритий гріх. В проекті Конституції Європейського Союзу немає слова – «Бог»! Фундамент на якому будована наша культура, руйнується. А чому? Хто будує це суспільство? Ми, люди!
Суспільство є таким, яким ми його збудуємо. Світ навколо нас є таким, яким ми його бачимо. Дивлячись на світ і його творячи, ми проектуємо те, що відбувається у наших серцях. А хто відречеться Господа тут, того відречеться Господь коли прийде у славі з ангелами своїми. Хресна жертва Христова – це жертва принесена задля нас. Принесена на горі Голготі для того, щоби змінити цей світ. Господь закликає кожного з нас, щоби і ми прийняли участь у тій Його Хресній Жертві. Для того, щоби ми зуміли взяти на себе наш хрест і пройти гідно по християнськи наше життя. Так само, як це робили сотні і тисячі мучеників, так само, як це робили старозавітні пророки, які не побоялися виступити проти всього світу, задля спасіння цього світу. Нехай же сьогоднішнє Євангеліє, оте Слово промовлене нашим Господом Ісусом і передане нам через Євангелиста Марка, стане для нас добрим дороговказом, щоби ми йдучи нашими стежками гідно несли наш хрест. Хрест не як щось, що нас пригноблюватиме, а Хрест, як знаряддя перемоги над злом, над дияволом, над грішним світом, як знаряддя встановлення Царства Божого, бо оце Царство Боже починається не десь в далекому майбутньому, не десь на небесах, а тут посеред нас! Посеред людей, в серцях, яких палає любов до ближнього і до Бога. Царство Боже це є Царство Любові і воно є там де є Любов. Якщо серед нас пануватиме ненависть, якщо ми соромитимемося визнавати нашого Господа тут, тоді це не Царство Боже, тоді Христос не визнає перед отцем своїм небесним нас, як своїх послідовників. Хрест Господній – це знаряддя перемоги. Не символ а знаряддя!
Нехай же цей Хрест, на якому був розп’ятий Христос, на якому Він розпростер свої обійми і пролив Свою Святу Кров, буде не тільки на наших грудях, буде не тільки перед нашими очима, а перш за все у наших серцях, щоби кожен з нас визнаючи Господа Ісуса нашим Богом, зумів успадкувати Царство Боже, задля якого прийшов у цей світ Христос, задля якого Він промовив слова своєї проповіді, задля якого Він розіп’явся і воскрес і вознісся, щоби прийти знову до кожного з нас. До кожного хто знайде в своєму серці для нього місце. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу?
Амінь.
о. Олег Шепетяк УГКЦ