Коли давньоізраїльський народ був оточений ворогами, то до пророка Ісаї було слово від Бога: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло… Бо Хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього; і дадуть Йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс.9:1;5).

Сьогодні ми з великою радістю святкуємо дивовижне сповнення цього величного пророцтва. Бо саме з народженням Ісуса в місті Вифлеємі збуваються ці та чимало інших пророцтв та обітниць Старого Завіту. Апостол Павло в своєму посланні до Тита пише такі слова: «Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям» (Тит.2:11). Ми радіємо сьогоднішнім святом, тому що незбагненна Божа благодать розкрита всім людям. Ісус приходить на землю, щоби принести Свій Божий мир. Саме радість від сьогоднішнього свята колись проголосив Господній Ангел пастухам: «Я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же - Христос Господь» (Лк.2:10-11).

Ці слова Ангела, записані євангелистом і апостолом Лукою, вичерпно підсумовують сенс та значення свята Різдва Христового. В Новонародженій Дитині ми бачимо як Бог став видимим. Для того, щоби зрозуміти та оцінити подію Різдва, нам із вами потрібні серця, повні віри та безумовного довір’я до Бога. Це народження Божого Сина відбулося не в царських палацах, але в мало кому знаному - невеликому містечку на Близькому Сході, в темряві холодної ночі, коли всі люди були занурені в свої власні проблеми та турботи.

В різдвяну ніч Божий Син зійшов із неба, щоби бути одним з нас, в усьому подібним до нас, окрім гріха. Він не прийшов, щоб нас осудити чи над нами панувати, чи контролювати. Він не прийшов, щоби стати успішним в очах світу чи могутнім світу цього. Проте Він прийшов, щоб відкрити нам, що Бог є Любов. Він хотів показати нам істинний шлях правди та любові, зцілення і спасіння. Власне, Він Сам і є цим благословенним шляхом.

Існує одна давня легенда: в одного батька було сім синів. Одного разу він говорить: «Мої діти, щодня я буду вам давати по 24 золотих монети, а, в свою чергу, я прошу, щоби ви мені кожного дня від своєї праці приносили 15 мідяків». Так вони домовилися. І ось щоденно діти приходили до свого батька, він їм давав по 24 золотих, а вони в знак подяки приносили йому по 15 мідяків. З плином часу діти все рідше й рідше стали приходити до свого батька. Спочатку приходили через день, потім через тиждень, ще пізніше - через місяць. Й, урешті-решт, вони зовсім забули про свого батька. Довго їхній батько чекав на повернення своїх дітей. В кінці-кінців, він покликав їх та сказав: «Ви кожного дня мали від мене по 24 золоті монети. Невже ви не могли бути мені хоча трішки вдячними?» І перестав видавати дітям золоті монети.

Як розуміти нам цю притчу? Ці невдячні діти – це ми із вами. Батько, котрий дає кожен день по 24 золоті монети – це Господь Бог. 24 золоті монети – це 24 години на добу. Це - безцінний дар життя, котрий ми не можемо придбати за будь-які гроші.

Господь дає нам ці 24 години на добу і за них ми маємо хоча б 15 хвилин присвятити Йому: в молитві, в читанні Святого Письма.

Ось тому нам, дорогі у Христі, потрібно завжди пам’ятати про Бога, ніколи не забувати про Нього та бути вдячними Йому. А не тільки згадувати про Нього у великі свята: Різдва, на Пасху чи ще інші. Нам слід завжди відчувати нагальну й актуальну потребу в Бозі. Зокрема, щоби ми регулярно, бажано щонеділі, відвідували богослужіння в Божому Храмі, щоби ми щоденно молилися й розважали над Словом Божим, а головне - старалися жити згідно його заповідей і порад, та часто приступали до Святих Тайн Сповіді та Євхаристії.

Та, загалом, аби ми стали правдивими членами певної еклезіальної (парафіяльної) спільноти. Де - під опікою досвідчених духовних пастирів і наставників та разом з іншими братами і сестрами у Христі - здійснювали це благодатне служіння Богові й людям, успішно звершували свій шлях духовного й фізичного зцілення і спасіння.

Пророк Ісая звернувся до народу тоді, коли місто Єрусалим та його жителі готувалися до облоги. Саме тоді Господь через пророка Ісаю намагався підтримати Свій народ словами: «Не бійся та не впадай у відчай». Саме пророк Ісая до народу сказав такі слова: «…А як не вірите, не встоїтеся» (Іс.7:9). Віра пророка Ісаї – це та точка, завдяки якій людина одержує перемогу над цим беззаконним, жорстоким і безбожним світом, бо свою точку опори вона віднаходить у всемогутньому й премудрому Бозі.

Отже, Різдво – це, перш за все, свято віри та надії. Адже всі ми віримо у Спасителя Христа та очікуємо на доброту, милосердя та любов Бога та сподіваємося, що світло різдвяної зірки буде світити у нашому житті та вказувати на Христа. Бо в кожного з нас бувають такі моменти, що, здається, нас огортає темрява. Та сама "темрява", що наразі щільно "окриває землю, і темнота - народи". І разом з тим над Своїм правдивим Божим народом - Христовою Церквою ось уже "Господь сяє: слава Його з'явилась над тобою". Й неодмінно "народи прийдуть до твого світла, царі - до сяйва, яке сходить над тобою" (Іс.60:2,3).

Нехай кожен із нас запалиться цим світлом Христа. Нехай та радість Різдва буде з нами протягом цілого року та, загалом, цілого нашого життя. Нехай Бог у Своїй безмежній доброті подасть нам благодать і дари постійної радості, спокою й миру, твердої віри та надії.

 

Сайт парафії Святого Миколая, с. Гвізд, УГКЦ

о. Микола Гаврилюк

Вхід/Вихід