Нинішнє свято має дві традиційні назви: Квітна неділя і урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Назва „урочистий в’їзд” вказує на важливість події, яка відбудеться там і на її плоди особливої радості для нас. Сьогодні ми стоїмо на порозі Пасхи і, згадуючи похід Ісуса до Єрусалиму, відчуваємо подих радості цього свята. 

 

Ісус іде до Єрусалиму відкрито, а не потаємно, і цим закликає нас сьогодні набратися молитвою духовної сили і терпіння разом з Ним належно пережити цей останній - Страсний тиждень посту. Щоб відчути в повноті радість Христового Воскресіння, нашого визволення з неволі гріха й прокляття, диявола і смерті. Бо у житті так буває, що навіть сама думка чи відчуття майбутнього успіху вже приносить нам радість. Символом нашої радості сьогодні є вербові гілки - знак надії на Ісуса, Його поміч і підтримку у житті. 

 

Отці Церкви називають Великий Піст духовною прощею до Пасхи Христової. Тому в’їзд Ісуса в Єрусалим можна назвати прощею милосердя. Ісус іде виконати Своє останнє завдання на землі – добровільно й свідомо прийняти страждання і смерть. Щоб таким чином дарувати нам прощення гріхів, зцілення і життя вічне - як знак любові і милосердя до нас. Там Він хоче сповнити слова Своєї науки: „Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служили, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох” (Мк. 10:45). Тому кожне наше визволення з нещастя, звільнення від проблем, немочей і недуг містить у собі милосердя, приносить спокій і радість у душі. Потвердженням цього є слова псалма: „Милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою” (Пс. 85:11). 

 

У сьогоднішньому Євангелії бачимо три прояви милосердя: воскресіння з гробу Лазаря, намащення миром ніг Ісуса Марією, в’їзд Ісуса в Єрусалим з місією милосердя. Одночасно Євангеліє щедро наповнене духом радості через воскресіння Лазаря, гостину Ісуса в домі Марти і вітання від людей. 

 

Ісус виявив Своє милосердя не тільки майже 2000 років тому, а приносить його також і сьогодні: словами Євангелія і Святих Тайн. Кожен Божий храм - це духовний Єрусалим, де живий Христос таїнственно перебуває у кивоті, навчає нас любові і милосердя і жертвується за нас Небесному Отцеві в Тайні Євхаристії для нашого спасіння і вічної радості. Прихід до храму на молитву, Богослужіння - це наша духовна проща до джерела Божого милосердя. Там ми можемо наповнитися, зміцнитися, оздоровитися цим чудесним ліком милосердя Бога, а також навчитися від Ісуса творити милосердя і наповняти світ його плодами єдності, миру і радості. 

 

Існує оповідання невідомого поета під назвою „Ящик з попелом”. У ньому розповідається як одному чоловікові Бог послав несподіваний скарб і він його сховав у ящик та присипав попелом. Після того він несподівано помер, так і не розповівши нікому про свій скарб. Той ящик із попелом, як непотрібна річ, довго стояв у сінях його хати. 

 

Аж одного разу до хати зайшов бідний голодний жебрак і попросив хоч трішки якоїсь страви, на що господиня зі сміхом сказала: „Та візьміть собі, діду, ящик, що там у сінях стоїть”. 

 

Дід щиро подякував і, взявши його, вийшов. Він одразу відчув, що той ящик чомусь затяжкий, сам попіл не повинен так багато важити. Він опустив туди руку і знайшов золоті монети. Бідняк вернувся назад до тієї хати та сказав жінці: „За вашу зневагу не хочу платити вам злом. Ви думали, що у вашому ящику тільки попіл, а там скарб ваш лежить”. З великим соромом взяла господиня назад той ящик, а старця щиро перепросила й належно винагородила. Відтоді кожен жебрак мав у неї і привіт і обід. 

 

Бог розсипає довкола нас багато скарбів, а дух милосердя допомагає побачити їх, відкрити у житті. 

 

Сьогодні, коли різні біди, катастрофи й страждання, війни і конфлікти наповнюють світ неспокоєм і терпіннями, ми відчуваємо особливу потребу милосердя - як духовного ліку у терпіннях, сили у труднощах, надійної духовної зброї проти всякого зла. І цей рік Божого Милосердя має пригадати нам, що люблячий Отець завжди є зі Своїм народом, а особливо у моменти важких випробувань і бід, допомогти нам молитвою відчути Його милосердну руку допомоги і опіки. 

 

Тож користаймо з цих джерел милосердя, які залишив нам Ісус, і відчуємо Його присутність у житті, пізнаємо Його силу по Його плодах. Як говорить у сьогоднішньому апостолі святий Павло: „І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі” (Фил. 4:7). Амінь.