Всесвітліші, Всечесні, Високопреподобні й Преподобні отці,
Преподобні сестри й брати,
Вельмишановні представники влади,
Любі богомольці та учасники моління біля екранів телевізора!
Вітаю усіх вас із світлим святом Воскресіння ГНІХ та запрошую разом помолитися й глибоко пережити святу Літургію, в котрій наш любий Спаситель жертвується з любові до нас. Він воскрес, але нас не покинув, бо сам наголосив: «Не залишу вас сиротами; я прийду до вас» (Ів. 14,18). Він воскрес не тільки для того, щоб перебувати на лоні свого Отця, котрого, зрештою, Син Божий ніколи не залишав, але, щоби перебувати з нами Христос, теж в Пресвятій Євхаристії та не залишити нас аж до кінця віку. Про воскреслого Христа роздумуємо, як про Переможця над дияволом, злом, зіпсутим світом та смертю. Відносно смерті святий Учитель церкви пише: «… Христос сам дозволив смерті тримати його, і що сама смерть, тримаючи його, мучилася ніби болями народження і тяжко страдала» (св. Ів. Золот., Бесіда VI на Ді, п.1). Його воскресіння своєю силою із гробу - задаток нашого воскресіння із гробів. Так, він під час свого життя на землі воскресив дочку начальника синагоги, сина вдови з Наїн та друга Лазаря. Коли Спаситель помер, його силою «відчинилися горби й багато тіл святих померлих встали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто і багатьом з’явились» (Мт. 27,52-53). Гроби відчинилися поза містом й воскреслі входили в Єрусалим. А ми з вами не відаємо, з яких околиць й сторін були ці особи та, яка була кількість тих воскреслих людей. Не відомо, як довго перебували на землі ті, хто вийшли із гробів? Не знаємо, яку правду вони розказували про потойбічне життя? Очевидно, що багато правдивих та цікавих речей розповідали воскреслі, але ніхто й ніде цього не записав.
Але зауважмо, що факт Христового воскресіння не подіяв позитивно на первосвящеників, навпаки, вони переповнені ще більшою злобою й ненавистю, тепер уже до воскреслого Господа, відразу вчинили раду зі старшими, щоб заперечувати воскресіння. Спритно видумали брехливу байку, що тіло Спасителя вкрали учні. Первосвященики не жаліли дати багато грошей воїнам, щоб ті твердили, буцімто вони спали. А воїни, коли так, не сповнили свого обов’язку, твердячи, що вони спали, бо тим самим звинувачували самі себе. Ще більшу суму потрібно було підплачувати правителеві, бо за сон на посту вимагалось покарання на смерть тих, хто ніс сторожу! Воїнам, що стерегли гріб, дали гроші й вважали, що цим способом справа буде залагоджена й люди не повірять, що Христос воскрес. Людська злоба надзвичайно спритна, щоб противитися Божій Правді, але вона не тривка, слаба, швидко провалюється, «бо їхня злоба їх засліпила» (Муд. 2,21). А правда не потребує оправдання, це брехню, потрібно підтримувати постійною серією різних видуманих брехень. Тим, хто живе неправдою, Ісус Христос проголосив, що їхній батько диявол (пор. Ів 8,44). Для кожного християнина це твердження повинно стати ключовим, щоб уникати неправди, бо кожна брехня походить від злого, в такий спосіб людина віддає себе під владу князя брехні, диявола.
Воскреслий Христос приніс нам радість, бо гріб, де він лежав опустів; сторожа затремтіла й змертвіла; камінь відкотився; печаті обезсилились; залишилося полотнище; з’явилися ангели у блискучих одежах, котрі звіщали: «Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут, він воскрес» (Лк. 24,5-6). Хто може збагнути радість віруючого та праведного християнина, котрий не журиться дочасним життям, а всі свої зусилля керує, щоб осягнути вічне щасливе життя? Така людина живе з Богом і у ньому, її нічого не лякає, одне, щоб тільки нічим не образити свого Творця й Спасителя світу. Чи я і ти, дорогий брате та сестро, належимо нашою душею до тих, хто не сквернить свого серця та провадить чисте й бездоганне життя? Нічого не допоможуть у вічності високі чи менші урядові посади, значні матеріальні статки, високий авторитет, професорські знання, банківські заощадження, всебічні знайомства, професіональна охорона тощо, коли серце заплямлене гріховним брудом. Чисте й смиренне серце, це – більше багатство від мільярдних посідань Білла Гейтса. Мільярди не відчинять грішній душі неба, а чисте й смиренне серце посяде Бога! Христос воскрес, щоб не тільки, щоб воскресити нас при загальному воскресіння тіл, але він бажає, щоб через щире покаяння ми постійно відроджувалися до вічного щасливого життя. Тільки у небі є все чого тільки захочемо!
Прийміть, достойні сестри й брати, Божу радість та Господнє світло, що всіх просвічує! Хай величність свята Христового воскресіння проникне наше серце та наші кості, щоб його величати не тільки нашими устами, але й нашим серцем та душею! Хай мир та благословення Боже ввійде у серце грішника й праведника, немовляти й старця, хворого та сильного, в’язня та вченого, військового та забутого, тих, хто за кордоном єднається з нами в молитві й хто цього зробити не може! Усім бажаю прийняти радість воскресіння Христового, що є задатком вічного щасливого життя!
Сердечно дякую від себе та усіх, хто користає з оглядання релігійних передач по телебаченню, працівникам телевізії, котрі радо погоджуються на такі трансляції! Хай Господь благословить їхню працю, дає їм здоров’я, спокою та миру у їхніх родинах!
Усіх вас, дорогі брати та сестри, вітаю зі світлим святом воскресіння Христового! Бажаю усім радості та рівноваги, миру та спокою в душі! Хай здоров’я та добробут не оминає ваших осель та вашої особи! Закликаю вас до молитви за нашу державу, її керівників та краще її майбутнє! Прийміть радісне й благодатне вітання: Христос воскрес!
Любі сестри й брати! Ми з великою радістю прийняли повідомлення з Риму про зняття церковної кари Святішим Отцем, Папою Римським у січні місяці цього року, з чотирьох єпископів, прихильників покійного монсеньйора Лєфевра. Про них, певні особи твердили, також у нашій Україні, що вони не підлягають церковній карі (екскомуніці). Тепер показалося, що це була навмисно поширювана неправда, бо Святіший Отець Венедикт XVI зняв таки церковну кару. Ці єпископи, перебуваючи поза спільнотою Церкви, в забороні, святили, навіть, на священиків певних осіб з України у Варшаві. Хто ці висвячені особи, до кого вони належать та який їхній статус, наша Церква не знає… Нам відомо, що їх святили, тоді заборонені, поставлені поза церковною спільнотою, латинські єпископи. На даний час, ми теж не знаємо, що Ватикан скаже про юридичний стан цих єпископів?
Чому про це говорю? Тому що багато з вас про це запитують, а це догідний момент, щоб вас повідомити. Дякувати Богу, що почалося воскресіння людських душ, теж і єпископів, що були відлучені від Церковної спільноти. Це дуже важливий акт примирення з Богом та з святою Церквою. Жаль, що й у нашій Архиєпархії, також є виключені із Церковної спільноти священики, прихильники згаданої течії. Церква очікує і на їхнє примирення. Надіємося, що покора й любов переможуть зарозумілість та самовпевненість людських сердець.
† Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ