Коментар на читання з послання до Ефесян 5:9-19 в Понеділок Святого Духа. Пресвятої Трійці
9 Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10 Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11 Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12 бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13 Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. 14 Тому говорить: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!» 15 Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі,а як мудрі, 16 використовуючи час, бо дні лихі. 17 Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. 18 І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. 19 Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа.
1. Контекст
Послання до ефесян називають вершиною богослов’я Нового Завіту. Завдяки описові грандіозного Божого задуму щодо всього людства – це один із найпіднесеніших творів серед усієї епістолярної спадщини св. Павла. Уцьому невеличкому творі великий апостол говорить про одвічний Божий задум, який заснував вселенську ЦерквуІсуса Христа. Хоча члени Церкви належать до різних середовищ та різних національностей, однак всі вони зібрані вєдине ціле (всі 9 випадків вживання терміна «εκκλησια» є в однині та означають Вселенську Церкву), яке авторописує як Божий Храм (2:20–22), Христове Тіло (1:22–23) та Христову наречену (5:23–32). З-поміж багатьохважливих Павлових повчань важливо наголосити на повчанні про єдність. Великий апостол у цьому посланніперелічує сім виявів єдності у християнському житті: «Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашогопокликання, яким ви були візвані. 5. Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6. Один Бог і Отець усіх, що над усіма йчерез усіх і в усіх» (4:4–6).
Структуру цього послання можна дуже легко запам’ятати: три перші глави (Еф 1–3) говорять про те, що Богзробив для нас у Христі Ісусі – це т зв. вертикальний вимір. Відтак у трьох наступних главах (Еф 4–6) йдеться про те,що ми як учні Ісуса та члени Його Церкви в результаті отриманих великих благодатей і дарів повинні робити одиндля одного – це т. зв. горизонтальний вимір.
Текст Еф 5:9–19 міститься у другій частині послання, та є частиною повчання про нове життя у любові, яке є уЕф 5:1–20. Вірші 5:1–2 містять заохочення до жертовної любови та відіграють перехідну роль між попереднімтекстом та конкретними вказівками стосовно святого життя в Еф 5:3–20. Тому для того, щоб краще зрозумітинавчання , що є в Еф 5:9–19, нижче ми розглянемо його в контексті значення цілого уривка Еф 5:3–20.
2.Текст та короткий коментар.
Як уже було зазначено вище в Еф 5:3–20 апстол Павло дає загальні вказівки, як християни повинні жити святим життям. Він зосереджується на мудрості в мові, чистоті статвого життя, автентичних стосунках та спілкуванні, а також на інших подібних аспектах богоугодного життя.
5:3. Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. Розпуста –цей загальний термін означає усі сексуальні гріхи, включаючи перелюб, розпусту, гомосексуалізм і т. д. Захланність/жадібність – це ревне, сильне бажання того, що належить іншим (Вих 20:17) і рівносильне ідолопоклонству (Еф 5:5;Кол 3:5). Щоб і не згадувалися між вами – християни мусять піклуватися про захист їхньої чести та публічноїрепутації, тому що публічні гріхи зневажають Бога, який вибрав християн, щоб бути святими. Святим – (в євр. мовідослівно означає «відокремлені, освячені» «взяті зі звичайного вжитку та присвячені для Бога») мова про вірнихчленів Церкви. У цьому посланні Павло виразно вживає цей термін стосовно всіх членів Церкви (Еф 1:15, 18; 2:19;3:8; 4:12; 6:18), які безпосередньо покликані до святости – «інакшости» життя, яке достойне Господа.
4. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо непристойне; а радше – дякуйте Богові.Подяка на противагу до грубих жартів та безглуздих розмов є позитивною якістю мови, яка також протидієжадібності (в. 3). Щоб уникати пожадання власности інших людей, важливо зосередитися на тих важливих речах, якінам дав Господь (вв. 19–20).
5. Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель – не матимуть спадщини уХристовім і Божім царстві. Ідолослужитель – жадібність, яка має на меті оволодіти майном іншої людини, частопризводить до інших серйозних гріхів (пор.1 Цар 21:1–19). Павло наголошує, що це рівносильне ідолопоклонству(див. також Кол 3:5). Спадщини – про це поняття сказано в Еф 1:13–14; 4:30: «У ньому й ви, – почувши слово правди,благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14 що є завдатком нашоїспадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі... І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним виназнаменовані на день відкуплення». Подібно як колись левіти у Старому Завіті, сьогодні усі віряни є особливоюдорогоцінною спадщиною Господа (див. Числ 3:12, 45; 8:14; Іс Нав 14:3–4; 18:7). Царстві – Павло говорить процарювання Христа по правиці Бога Отця (див. 1:20–22; пор. Рим 8:34; 1 Кор 15:24–27; Кол 3:1). Вірні вже введені(беруть участь) у Його спасительне Царство (див. Еф 2:6; Кол 1:13–14), хоча вповні воно звершиться тільки в часЙого другого приходу (1 Кор 15:20–24; 2 Тим 4:1). Для Павла Боже Царство в його повноті – це вічне царство, в якевірні повністю увійдуть через воскресіння (1 Кор 15:50; 1 Сол 2:12), але цей досвід деякою мірою також можна вжепереживати через дар присутности Святого Духа (Рим 14:17).
6. Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. Незводить ... бо, власне, через це – впродовж історії Церкви інколи з’являлися люди, які вважали, що вірні після свогоодноразового навернення до Христа (див. 2 Тим 3:1–9; 2 Пт 2:1–3; Одкр 2:14, 20) вже не потребують покаяння іможуть жити життям, у якому не потрібно журитися наслідками своїх вчинків. Павло перестерігає, що така практиканакликає гнів Божий у час суду (пор., Одкр 2:21–23). Синів бунтівливих – цей типово біблійний єврейський вислівзмальовує людей, які звикло та норовисто перебувають у грісі й не визнають потреби покаяння, а отже, засвідчують,що вони є дітьми диявола; це так звані «сини світу цього», які ведуть життя протилежне до «синів світла» (пор. Еф2:2; також Йо 8:44; 1 Йо 3:10), подібно як Юда є «сином погибелі» (Йо 17:12).
7. Не майте, отже, нічого спільного з ними! Тут Павло наголошує не на тому, що християни не повинні мати жодногоконтакту з невіруючими, а закликає уникати єднання з ними в їхніх гріхах.
8. Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. Поводьтеся ж як дітисвітла – поясненням цих слів можуть служити слова в 1 Йо 1:5–7: «А ось та звістка, що ми від нього чули йзвістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає. 6 . Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, аходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. 7 . А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, мимаємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха» (пор. також Пс 27:1; Іс9:2; 42:6; 49:6; Йо 9:5; Дії 13:47; 26:18).
9. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. Плоди світла подібні до плодів Духа, про які Павлозгадує у Гал 5:22–23: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23. тихість,здержливість...» Це текст вказує, що коли ми справді маємо Святого Духа, він виявляється в нашому житті самепереліченими вище плодами. Натомість коли ми противимося Святому Духові, то тоді живемо за пожаданнями плоті,і в нашому житті проявляються цілком інші плоди: «Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будетечинити; 17. бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви неможете робити того, що хотіли б. 18. А коли дух вас водить, то ви не під законом. 19. Учинки ж тіла явні:розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди,єресі, 21. зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що такечинять, царства Божого не успадкують» (Гал 5:16–21).
10. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Біблія дає нам загальні життєві принципи, однак Ісусовіпослідовники мусять вживати мудрість, щоб розрізняти, як застосовувати ці принципи до конкретних питань їхньогожиття. Дуже великою допомогою у цьому питанні може послужити книга Приповідок, в якій можемо навчитисяприкладів мудрого життя та як приймати правильні життєві рішення, які подобаються Господеві.
11. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12 . бо що ті люди потай виробляють,соромно й казати. 13 . Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. Картайте –означає або не схвалювати (засуджувати), або переконувати чи доводити щось до чиєїсь свідомості черезаргументовану дискусію, водночас пильнуючи, щоб уникати пустої балаканини, обмови чи образ інших людей.Натомість християни повинні своїм життям та мудрим впливом одне на одного демонструвати, що діла темряви неможна ігнорувати між святим Божим народом.
14. Тому говорить: «Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!» 15. Тож, уважайтепильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі. Тому говорить – ввідні слова є не прямим цитуваннямСтарого Завіту, а, ймовірно, об’єднаним відсиланням до кількох місць, а головно – до Ісаї: «Устань, засяй! Зійшло ботвоє світло, слава Господня засяяла над тобою!» (Іс 60:1; див. також 9:2; 26:19).
16. використовуючи час, бо дні лихі. Використовуючи час – ця фраза є перекладом грецького дієслова exagorazō,котре може також означати «викуповувати» чи «придбати» – тобто ревно прагнути максимально використовуватинаявний час і не гайнувати його. Християни мусять використовувати нагоду робити добро (пор. Пс 90:12). У цьомулихому віці, в якому дорога святости не завжди відразу зрозуміла, особливо потрібна мудрість, щоб розпізнаватиБожу волю, яку можемо пізнати зокрема через розважання над Божим Словом.
17. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. Збагніть, що є Господня воля – це не означає, що хтосьмає намагатися пізнати таємничі Божі задуми. Йдеться про те, щоб ми застосовували основні біблійні принципи увласному щоденному житті – тобто жили відповідно до Його об’явленої волі (пор. Втор 29:29).
18. І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Вино було основним напоєм у давньомуСередземноморському світі. Воно, як правило, було у стані бродіння, щоб зберегти його від перетворення на оцет.Сповнюйтеся Духом – як і раніше (Еф 4:28) Павло висловлює негативне повчання поряд із позитивним закликом (щосвяті повинні робити). Тоді як вино опановує розум, руйнуючи відчуття пристойности провадить до пияцтва, то«сповнення Духом» провадить до самоконтролю (здержливости), водночас приносячи такі плоди як «любов, радість,мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість» (Гал 5:22–23). Наказ «сповнюйтеся» – в оригіналі(грецькою – plērousthe) відображає імператив у теперішньому часі, і означає не одноразове «наповнення», а постійнумодель життя.
19. Проказуйте між собою вголос псалми й гімни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа.Наповнення Духом сприяє радісній похвалі через спів та прославу – це може стосуватися насамперед різних псалмівта гімнів, на які натрапляємо у старозавітному Псалтирі. Крім молитви Псалтирем, також є інші літургійні способипрослави, якими збагачувалася Церква впродовж двох тисячоліть своєї історії
20. і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Молитися в ім’я Ісуса – означаємолитися у вірі, довіряючи Йому як нашому посередникові перед Отцем (Йо 14:6; Євр 4:16; 10:20).
3. Значення для нас.
День П’ятдесятниці – це день народження Церкви – нової дійсности, членами якої стають нові люди – апостолПавло називає їх святими – дослівно «інакшими». Саме тому в цей празник під час Святої Літургії ми читаємо уривокіз послання до Ефесян (послання про те, як виникає Церква та яка її природа), який дуже чітко говорить про те, щонашим найважливішим завданням є святе життя, яке випливає із нашої єдности з розп’ятим і Воскреслим Христом тасповнення Святим Духом. Сповнення Духом виявляється життям синів і дочок світла, – тобто життям, яке сповненедуже конкретними знаками – плодами: любов’ю, радістю, миром, довготерпінням, лагідністю, добротою, вірністю,тихістю, здержливістю. Без цих «плодів» життя навколо нас стає не лише одноманітним, воно стає життям у темряві,життям без сенсу, життям у постійній загрозі та напруженні, життям, в якому нема місця для Бога. Таке життяпотроху перетворюється на існування, якому найбільш відповідним окресленням у кінцевому результаті відповідаєєдине, дуже страшне слово – пекло.
Цей празник, літургійні та біблійні тексти, окрім великої благовісти для нас та всього світу, ставлять перед нами важливі запитання.
Чи ми свідомі того, що отримали Святого Духа через Святі Тайни Хрещення та Миропомазання?
Чи маємо достатньо Духа, досить нового життя, щоб ті, хто слухає нас, бодай якось реагували на наші слова тасвідчення про Ісуса?
Якщо ні, то чому? Дух діє в якийсь інший спосіб, чи ми так успішно пригасили вогонь Духа й не дбаємо проте, щоб Ним наповнюватися, що з нашим духовним життям та нашим свідченням нічого взагалі не відбувається?
о. Юрій Щурко