“Все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх» (Лк 8, 37)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Нині ми роздумуємо над Євангелієм від Луки про визволення Ісусом чоловіка одержимого злим духом. Прослухавши даний біблійний уривок, розуміємо силу і велич Господню, який втихомирює злиденні сили і в сьогоденні дає таку владу священикам, в Своє ім’я.
Наш світ переповнений злом, а плоди зла породжують агресію, ненависть, злодіяння і страх. Найважче долати людині почуття страху. Страх паралізує мислення, закриває людську волю та забороняє рухатись вперед. Страх немов зводить навколо особи стіни без вікон, закриває в темноті, в якій легко загубити єдиного ключа від дверей на волю. Гляньмо на людей з нинішньої євангельської оповіді, вони побачили визволення, радість звільненого чоловіка і замість того, щоб вийти на зустріч світлу, довіритись своєму духовному проповіднику й визволителю, навпаки – просять Ісуса, щоб Він пішов від них геть. Це ж як час і звичка паралізували отих жителів… вони змирилися з присутністю біснуватого, який навіть міг не свідомо пошкодити чиєсь життя, та попри побачене визволення не хотіли прийняти Його, чому? Це якраз плоди довгих років перебування в стані страху. Люди згубили отой ключ, що веде на волю, люди боялися змін, боялись йти вперед. Так і сьогодні ми перебуваємо у страхах, які походять від забобон, від часових змін, від бездуховного життя, від рамок гріховних стереотипів, які час від часу насаджує мас-медіа та сильні світу матеріального. Ми нині боїмось прийти до іншого храму, бо хтось сказав, що гріхом є міняти церкву та не розуміємо, що вже давно її поміняли, а якраз сьогодні маємо можливість вільно повернутися у витоки віри Господньої у якій перебували ще наші пращури. Десятки років СССР пропагувала єдину церкву, яка прямо підпорядковувалась комуністичній репресивній владі і так закоренилась, що люди вважаюсь це штучне насадження рідним. Згадаймо історію навколишніх терен, духовність наших земель піднімала Українська, так-так, саме Українська Греко-Католицька Церква, яку ніхто з можновладців не зумів підкорити. Наша Церква не зрадила свою паству, своїх вірних, саме тому її було закрито, а хто не впокорився був переслідуваний та гнаний у Сибіри на катівні. Церква «русского мира» до сьогодні, як і в роки владарювання репресивного комунізму, продовжує стратегічну зрадницьку співпрацю з деякими політичними просуванцями, які волають контролювати все, навіть духовність людини. Та попри все це історичне пізнання, людей намагаються зі всіх сил страшити, щоб не змінювали віру. Якраз сьогодні приходить правдивий Христос у час вільного відвідування храмів, Христос, який не насаджував, а діями любові пропонував людству правдиву віру. Цьогоріч ми святкуємо 25 років виходу з підпілля УГКЦ і маємо вільну можливість повернутись до витоків християнських вірувань та віри наших прадідів і прабабусь. Не біймося прийти до рідної української церкви, збудованої на крові мучеників та руками наших рідних. Зрадою називається перебування у церкві, яка пропагує вбивати український народ, називаючи нас не правдивими господарями Київської Русі, а «окрайками».
Пам’ятаймо – Ісус прийшов щоб визволити нас від агресії, ненависті та страху. Він прийшов визволити людство від опанування диявольського, який якраз насаджує ці стани. Позбутись страху – це означає вийти назустріч світлу, так як до Ісуса приходили хворі й біснуваті. Звільнитись від страху – це знайти ключ і відкрити ним зсередини двері замурованої темної фортеці, у якій ми вже звикли перебувати. Бути вільними – це означає прийти вільно до храму правдивої Христової Церкви, яка показала, що підпілля та знущання, які були спрямовані на українську греко-католицьку церкву, тільки посилили бажання йти за Ісусом та з Ним виводити своїх вірних з лабет лукавого, даруючи любов і визволення, якого так просимо у молитві «Отче Наш». Результатом визволення є радість, справжня християнська радість та бажання абсолютно за все дякувати Богові, так як дякував визволений чоловік з Геразинського краю, про якого сьогодні оповідає Євангеліє.
Отець Василь Германюк,
Адміністратор парафії Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ
смт. Скали-Подільської