Блаженні будете, коли вас (…) викинуть,

як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради”

(Лк.6:22)

Вступ. Дорогі отці, брати і сестри! Сердечно вітаю всіх вас з храмовим празником святого Миколая Чудотворця християнським привітом Слава Ісусу Христу!”. Блаженство – це життя у Христі Ісусі, тобто вічне життя в небі, про яке навчав святий Миколай.

І). Період діяльності єпископа Мир Лікійського Миколая. Пам’ять святителя Миколая наш народ зустрічає з палкою вірою і надією на його заступництво перед Божим обличчям. Він чує наші зітхання і відповідає на людські прохання. І в цьому зворотному зв’язкову, коли Небо відповідає на прохання від Землі, якраз і полягає сила духовного досвіду людини. Тоді люди через силу щирої молитви відчувають присутність Божих угодників у своєму житті.

Святитель жив у дуже важкі часи. З однієї сторони Римська держава легалізувала Церкву і припинила гоніння. Подібно і наша УГКЦ пройшла часи переслідування, а в 1990 роках отримала офіційне визнання, тобто свободу молитися і служити людям. З іншого боку, в часи гонінь Римської держави, велика кількість язичників з презирством ставилися до християнства, а після закінчення гонінь християнином бути стало вигідно і безпечно. В цей момент багато людей звернулися до Церкви і спробували нав’язати Їй закони земного життя, прагнучи зробити в Ній кар’єру та переносячи в Її життя внутрішні закони і стихії цього світу. І це стало причиною внутрішнього виникнення єресей. Нам пригадуються 90-і роки минулого століття, а саме: бути греко-католиком – це означало бути правдивим християнином, патріотом та українцем і тоді почався масовий перехід в лоно УГКЦ священиків з Російської Православної Церкви, а поступити на навчання до Львівської Духовної семінарії треба було пройти конкурс на рівні з медичним інститутом.

У перших століттях, новонавернені і прийняті язичники принесли у внутрішнє життя Церкви свій стиль поведінки, світогляд і знання, котрі брали початок у язичницьких школах. Їхня освіта була далекою від християнського вчення, а вони мали велике бажання з’єднати язичницькі погляди з основами християнської віри. І це є цілком природно, бо їхнє виховання брало початок у язичницьких школах. Наслідком було те, що Церква зіткнулася з таким явищем як єресь. Люди, не маючи духовного досвіду, внутрішньої сили духу, молитви й покори, приносили в Церкву свою гординю, думки, переконання, які нерідко протирічили апостольським проповідям.

ІІ). Вселенські Собори. Милістю Божою у цей час починаються Вселенські Собори, покликані захистити Церкву від несправжніх навчань, зберегти непошкодженою апостольську віру, переданою від Самого Ісуса Христа, наступним поколінням єпископів і всьому народові Божому. Одним з перших таких псевдонавчань була єресь Арія, що Христос – Син Божий не є вічний, нижчий за Бога-Отця і є посередником між Богом і людьми. Перший Вселенський Собор скликав у Нікеї 325 року, імператор Констянтин Великий для вирішення суперечки між єпископом Олександром і священиком Арієм. Господь кличе на Перший Вселенський Собор єпископа Мир Лікійського Миколая, який був мужем молитви, духовною опорою і взірцем милосердя для багатьох людей. Єпископ Миколай боровся з Арієм, розуміючи згубність його вчення, яке намагалося погубити віру в Ісуса Христа, як правдивого Бога. По всі віки люди знають хто такий Миколай, а хто такий Арій люди давно забули. І це є одним з доказів правдивості вчення, що Ісус Христос є Сином Божим і правдивим Богом.

2.1). Блаженні будете” (Лк.6:22). Невипадково в день пам’яті святителя Миколая читають Євангеліє від Луки про блаженства пов’язані зі скорботою, сльозами, голодом, убогістю і переслідуванням. Особливо сильно звучить остання фраза: Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика на небі” (Лк.6:22-23). Ці слова Спасителя означають, що Слово про Бога і Церкву ніколи легко не сприймалися людьми. Небесне одкровення можна прийняти тільки тоді, коли особа змінить спосіб життя, відмовиться від особистих зручностей, почне думати категоріями Заповідей Божих, а це зробити дуже важко. Слово Боже – це двосічний меч, котрий постійно допомагає відсікти від людського розуму і совісті всі єресі. Люди, котрі відмовляються прийняти небесне об’явлення, тих Слово Боже боляче обпікає їхню совість і тому вони починають безчестити Правду Божу. Така доля єпископів Христової Церкви, бо на них лежить відповідальність за збереження віри в народі і за навчання кожного покоління євангельської істини. І саме тому у день пам’яті святителя Миколая, тобто єпископів зачислених до святих, читають слова про блаженства.

У житті часто зустрічаються людська злоба, неправда, блюзнірство, котрі завдають людям глибокого болю. Одначе, слова Господні свідчать про те, що битва між світлом і темрявою, між Богом і дияволом ніколи не закінчиться, поки не буде небо нове і земля нова. Євангельське слово звернене до всього народу Божого шукає свідомих людей здатних прийняти віру в Бога та боронити її. В історії буває по-різному. Людей за християнські переконання обмовляли, відлучали і безчестили. Сьогодні живемо в той час, коли живе свідчення про Христа дуже потрібне людям. Все людство заходить в глухий кут, а єдино правильним рішенням – є прийняття правдивого свідчення про Добру Новину. Насправді, завжди були, є і будуть люди, котрі виливатимуть свій гнів і злість на послідовниківє Христа. Саме тому Церква Христова в історії називається войовничою, тому що бореться зі злом у свідомості людей Словом Божим. І до цієї боротьби причетні як духовенство, так і народ Божий.

ІІІ). Хресна дорога українського єпископа Миколая Чарнецького. Дня 14 грудня 1884 року у селі Семаківці на Івано-Франківщині у бідній хатині Олекси та Параскевії Чарнецьких народився син Миколай. Можливо, він став би святим і залишився вбогим селянином, але за Провидінням Божим став славним єпископом-чудотворцем.

У ніч з 10 на 11 квітня 1945 року було заарештовано всіх українських єпископів в т.ч. Миколая Чарнецького. Першою стацією його хресної дороги стала в’язниця НКВС на вул. Лонцького у Львові. Кат немилосердно наносив численні побої владиці Миколаю, але згодом цей мучитель розкаявся, просив прощення і навернувся!

В’язниці та постійні допити підірвали здоров’я владики й останні роки ув’язнення він провів у тюремному шпиталі в Мордовії. Лікарі не давали надії на життя, тому табірне керівництво вирішило відіслати його до Львова, щоб ніхто не зміг звинуватити радянську владу у смерті єпископа.

Приїхавши до Львова, владика змушений негайно лягати в лікарню. Дня 02 квітня 1959 року владика Миколай Чарнецький відійшов спокійно до вічності у мирі. Поховали його на Личаківському цвинтарі, а вже після смерті на могилі владики почали відбуватися чудеса зцілення. Сюди почали приїжджати люди з невиліковними фізичними й душевними хворобами. Горстка землі з могили владики стала помічною у людських потребах. Дня 04 липня 2002 року мощі блаженного Миколая перенесли до львівського храму священномученика Йосафата, але фактів чудесних зцілень не зменшилося.

Приклад оздоровлення: “Я бачу і чую!”. Одне з чудесних оздоровлень сталося з прихожанином села Семаківці Дмитром Павлюком, котрий у зрілому віці втратив зір і слух. Він разом із товаришем поїхав до Львова взяти участь у богослужінні й попросити зцілення у свого земляка і владики Миколая. За його словами диво сталося саме під час відправи у церкві святого Йосафата. Чоловік закричав на весь храм: “Я бачу!”. Коли присутні застерегли його, аби не зчиняв галасу, тоді Дмитро вигукнув ще сильніше: “Я ще й чую!”. Це чудо через заступництво о.Чарнецького підтвердив о.Василь Скрипка.

Висновок. Святкуючи пам’ять святителя й чудотворця Миколая, священнослужителі і миряни покликані до того, до чого всіх нас закликав Господь. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, ми проповідуємо Христа розп’ятого” (І Кор.1:22-23) і Воскреслого.

Прикладом святителя Миколая маєте проповідувати Євангеліє у свідомості та ваших справах. Церква допоможе вам свідчити про Христа розп’ятого і Воскреслого ділами милосердя.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, пересилає всі необхідні ласки на оздоровлення кожного хворого через заступництво блаженного Миколая Чарнецького.

Святий отче Миколаю, будь милосердним Лікарем та Цілителем душ і тіл важкохворих людей.

Господи, благослови Україну миром і блаженством так, щоб усі були одно” (Ів:17,21). Амінь.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

19 грудня 2018 року Божого

м.Коломия

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ