Відновлення обітів св.Хрищення – пам’ять про нашу віру

Святкуючи церковні свята, ми пригадуємо основи нашої християнської віри. Кожне свято для нас – це не лише нагода отримати веселий настрій, продовжити традицію, виконати обов’язок – це чудова можливість відсвіжити у своїй пам’яті основи нашого духовного життя. 
Святкуємо і пригадуємо
Недаремно кажуть, що людина живе до того часу, поки існує про неї пам’ять. Нема згадки про неї? Нема її існування.
Багато речей умовно «вмирають», коли ми про них забуваємо. Стають «мертвими», коли ми їх виключаємо з нашого життя. Таким чином, можемо зробити простий висновок, що пам’ять допомагає у збереженні життя. Може тому, найбільше, що ціниться у відносинах між людьми – це пам’ять, і найбільша образа – це бути забутим. А найбільше, що можемо дати померлим – це молитва і «Вічная пам’ять».
Пригадаймо останні слова розбійника на хресті: «Згадай мене, Господи». І сам Ісус багато разів наголошував на пам’яті: «Чиніть це на мій спомин». Ізраїль був часто покараний, що забував про Бога. А коли забував, то впадав у гріхи. Неважко припустити, що перший гріх стався з цієї ж причини: забули за Бога, забули про Його доброту.
Пам’ять – дар від Бога
Пам’ять – дар від Бога, який нам служить для життя. Навіть важко уявити, що би було, коли б не було цього дару? Чи існувало би життя?
Крім цього дару, Бог нам дав ще й здатність управляти ним. Ми можемо наполегливо вивчити одне і залишити його у нашому житті, щоб використати. А інше можемо просто забути і воно відійде у минуле.
Що робити, щоб існувала пам’ять?
Ми ще зі школи знаємо, що пам’ять утворюється від уважності і повторення. Ми звернули увагу і повторили, тобто засвоїли і воно стало «нашим». Але цього не вистачає, щоб пам’ятати далі. Ми з нашого досвіду знаємо, що потрібно час від часу, ще й пригадувати. І коли будемо частіше пригадувати, то не буде проблем із тим, щоб у потрібний момент воно відновилось.
А чому ми забуваємо?
Пояснень є багато. Серед них: не хочемо пам’ятати. Не робимо все можливе, щоб утримувати його у пам’яті. А чому не хочемо? Це вже інше…
Наша пам’ять про Бога
Ісус знав про слабкість людини забувати. Він наказував постійно про пам’ять, про Бога. Молитва – це найкращий метод не забути про Бога. Кожного разу, коли молимось, то відновлюємо у собі присутність самого Бога. А також прості жести підтримують наші почуття до Бога. Дехто має звичку цілувати хрестик, щоб виявити свою віру і свою любов до Христа. Дехто хреститься кожного разу, коли йде біля церкви, а дехто таки заходить, щоб відвідати дім Божий. Але всі вони відновлюють пам’ять. Всі вони підтримують живу віру у живого Бога.

А у тебе яка віра, або яку ти хочеш мати віру: мертву чи живу? Це залежить найперше від твоєї пам’яті про Бога.

Зараз запрошую тебе відновити обіти хрищення:

Я тебе запитуюся: Чи відрікаєшся сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його?
А ти можеш відповісти: Відрікаюся.
і знову тебе запитуюся: Чи з’єднуєшся з Христом?
А ти можеш відповісти: З’єднуюся.

Чи віруєш йому?

А тепер у тиші схили свою голову і визнай віру в Господа нашого Ісуса Христа. Можеш це сказати своїми словами, та все ж краще скористатися із давньої молитви  “Вірую“.

о.Віталій Тарасенко