Кл 2,6-12, Євр 7,26-8,2;

Лк 2,20-21,40-52, Лк 6,17-23.

Святий апостол Лука гарно описав подію народження Ісуса Христа. Він познайомив нас з добрими пастирями, що стерегли в полі своїх овечих отар. Саме їм ангел сповістив про народження Сина Божого, Спасителя світу, Того, Кого добрі люди очікували довгими століттями. Згодом Ісус Христос звертався до зібраного народу, пригадуючи історію очікування Спасителя світу: «Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо направду кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули» (Мт 13,16-17). Люди знали про прихід Месії, очікували Його. Очевидно, який це буде Месія і як прибуде на землю, ніхто із землян не знав докладно. Так, пророки Божим духом про це голосили та писали, але не відали до кінця, навіть того, про що пророкували. Святий Ісая пророкував: «… Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я йому: Еммануїл» (Iс 7,14). Тут названо ім’я Еммануїл, не власне ім’я, лиш яке означає: з нами Бог. Тобто означено, що Господь буде зі своїм  народом, що Він не буде відокремлювати себе, просто приходить до людей, приближається до них, не відстрашує їх, бо Він – любов! Це – інший Бог, як уявляли собі люди, не строгий Суддя, що прийшов відлякувати, а Бог, що любить. Ось слова святого євангелиста Івана: «… Ісус, знаючи, що настала година йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх» (Iв 13,1). Одного разу Ісус Христос повторив пророцтво святого Ісаї про себе перед народом і фарисеями, що бажали погубити Його: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота  тліючого не погасить…» (Мт 12,20). Наш Бог, Ісус Христос – люблячий, простий і смиренний!  Пророк Ісая написав з Божого натхнення: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах його, і кликнуть ім’я йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру» (Iс 9,5). Це усе про нашого Спасителя, хто є всесильний, але Він – Князь миру!

І це народжене Боже Дитя принесли святий Йосиф з Марією до святині, щоб сповнити закон обрізання та найменування Дитяти. Цей заповіт вчинив Господь з патріархом Авраамом: «І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж мною й поміж вами» (Бут 17,11). І було докладно вказано час, коли необхідно виконати закон обрізання плоті народженого дитяти: «А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його» (Лев 12,3). Коли Йосиф з Марією принесли Дитя до святині восьмого дня, «… щоб обрізати його, то Ісусом назвали його, як був ангел назвав, перше ніж він в утробі зачався» (Лк 2,21). Архангел Гавриїл виразно сповістив Марії: «І ось ти в утробі зачнеш, і сина породиш, і даси йому ймення Ісус» (Лк 1,31). Святий Йосиф, теж почув від ангела слова: «І вона вродить сина, ти ж даси йому ймення Ісус, бо спасе він людей своїх від їхніх гріхів» (Мт 1,21). Ім’я Ісус походить від Бога, яке принесли ангели, бо воно було дуже важне! Це ім’я означало «Спаситель»! Так, бо народився людям довгоочікуваний Спаситель світу. І це ім’я, «Ісус», ми повинні завжди призивати, воно повинно нам бути завжди в устах! Чому?  Святий апостол Павло навчає: «Тому й Бог вивищив його, та дав йому ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (Флп 2,9-10). З іменем Ісуса пов’язане життя кожного християнина. Бо цим іменем живемо, благословляємо, любимо Його ім’ям та проганяємо усяке зло й підступ нечестивих духів. Святий апостол Марко подав слова Ісуса: «А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у ім’я моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими» (Мр 16,17). Учні, яких послав Ісус проповідувати слово Боже, повернувшись свідчили перед ним: «… Господи, навіть демони коряться нам у ім’я твоє!» (Лк 10,17). Ісус Христос навчав, щоб на молитві просити необхідних дарів Небесного Отця в його ім’я: «… Чого тільки попросите ви від Отця в моє ймення, він дасть вам» (Iв 16,23). Святий апостол Петро, йдучи у храм зі святим Іваном, зустріли кривого чоловіка, пам’ятаючи про слова Ісуса, Петро мовив: «… У ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!» (Дi 3,6). І недужий, піднятий апостолом за руку, став ходити на ноги й славити Бога! До слова скажу вам, що священики, які проганяють злих духів із навіжених демонами осіб, чинять це ім’ям Господнім. Не своїми силами, а Ісусовим іменем. З іншого боку, нечестиві сили ніколи не вимовляють імені Ісусового, лиш обходяться займенниками або неозначеними словами: Він, Той, Хтось, Якийсь,  прийшов, непокоїть і т.д. Призиваймо ім’я Христа, бо він наш Спаситель, часто, протягом дня промовляймо, принаймні про себе: Ісусе. Існує гарна молитва: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!

Святий Василій Великий походив із побожної багатодітної сім’ї, а його батько був славним адвокатом. Проживали вони в провінції Кападокія, а місто називалося Кесарія. Дата його народження не визначена точно, а приблизно 330 року. Василій був слабкого здоров’я, і батьки просили за нього у Бога. Передання твердить, що батькові з’явився Ісус Христос й повідомив, що його син здоровий. Дитячі роки святий проводив здебільшого в бабусі, батькової матері, святої Макрини. Розуміємо, який великий вплив мала свята бабуся на малого хлопця, що бачив її праведне життя та слухав її побожних настанов. Згодом батько забрав Василія і послав у школу в Кесарії, потім в Царгород. Василій засмакував науки й поїхав навчатися в Афіни, де познайомився зі святим Григорієм Назіянзенським. Хоч в місті було багато поганських звичаїв, однак, святі пильнували науки та християнського життя. Вони відмежовувалися від тих, хто був далекий Богові. Відвідували школу та храм, це були їхні дороги. Святий Василій був дуже здібним і осягнув великі знання, якими прославився у цілій Греції. Коло 355 року покинув Афіни й прибув у Кесарію, де став адвокатом. Недовго там працював, бо виїхав у подорож до Сирії, Єгипту, Палестини тощо, щоб пізнати пустинне життя. Пізнав строге життя жителів пустині, що в постах, неспанні та холоді служили Богові. Вернувшись звідти, поселився у Понті в пустині, де вірно служив Господові. Біля нього громадилися подібні мужі, яким він написав правило. Згодом святий Василій став священиком, потім єпископом Кесарії і екзархом Кападокії та Понту. Провадив строге життя, захоплював вірний народ своїми проповідями так, що багато наверталися й покидали блудні дороги життя! Звертав велику увагу на бідних, хворих та опущених людей. Допомагав їм, чим міг та як вдавалося найкраще. Люди дуже любили святого. Виснажив себе відданою службою Богові та людям. Віддав духа Богові 1 січня 379 року. Хай вчення та життя святого Василія Великого заохочує нас до гідного способу християнського життя. Святий Василію Великий, моли Бога за нас грішних!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

14 січня 2019 р. Б., храм святого Василія Великого, м. Львів