Гл 1,11-19;

Мт 2,13-23.

Ісуса Христа, народжене немовля, Сина Божого, Спасителя світу, правдивого Бога у людському тілі, відразу після народження переслідував цар Ірод. Бога, Творця неба і землі, усього видимого й невидимого, Того, Хто з нічого усе створив, також і людину з пороху, переслідував земський смертний цар. А Бог упокорився, не застосовував своєї всемогутньої влади і сили, лиш дав себе взяти на руки, і Його поспішно несли, втікаючи аж у Єгипет. Очевидно, що Господь міг чудесним способом оберігати життя дитяти, міг легко позбавитися ворогів, але бажав відчути невигоду, ляк, життя на чужині тощо. Ірод палав ненавистю до народженого Месії, який зовсім не претендував на його посаду. Серед людей часто трапляється, що певні особи створюють свою уяву в голові про інших, забезпечують себе, навіть там, де не існує небезпеки. Згодом, уже до іншого можновладця, Ісус сказав: «… Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було моє Царство, то служба моя воювала б, щоб не виданий був я юдеям…» (Iв 18,36). А після народження святий опікун Йосиф взяв Дитя з Матір’ю і утікали від загрози вбивства Дитятка, що постановив Ірод. А втікали далеко, не в іншу область, а в інший край, Єгипет, де колись ізраїльтяни рятувалися від голоду, а потім стали рабами для єгиптян. А  Господь не забув про них, хоч вони часто забували про Бога, лиш в чудесний спосіб вивів ізраїльський народ з неволі. Там, в далекому краю, далеко від своїх, перебувала свята Родина, заробляючи на хліб та прожиття, рятуючи своє життя не від голоду, але від людської злоби: вбивства народженої дитини. Не спішили повертатися звідти, чекали вказівки Господньої, яка прийшла через ангела після смерті Ірода. Знову прибув ангел, знову-таки у сні й до того ж Йосифа, як голови родини, звернувся, щоб поверталися в Ізраїлеву землю. Свята Родина була дуже слухняна розказові ангела, очікували Божої вказівки, щоб повернутися, не приспішували часу, показали вірність Богові, кожному слову, що звістив їм ангел. Святий Йосиф дбав про життя Дитини, коли повернулися, не залишився у Юдеї, бо там панував Архелай, син Ірода, а подалися у землю галилейську і оселилися в місті Назарет.

З цих роздумів, можна зробити висновок, що Богові необхідно довірити своє життя, необхідно пізнавати Його волю та щиро виконувати її. Господь ніколи не опустить тих, хто з довірою звертається до Нього, Він приходить з допомогою й тоді, коли здається, що не існує вже жодного виходу. Здавалося, що Ірод вповні подбав, щоб вбити Боже Дитя, однак Господь знайшов вихід, вважалося, із безвихідної ситуації. Тому вартує своє життя віддати цілковито Божому Провидінню.

Пригадаю те, що церковному календарі сьогоднішня неділя, це – неділя після Різдва ГНІХ, що є святих Отців та неділя перед Богоявленням ГНІХ. Святих Отців це: Йосифа Обручника, царя Давида та святого Якова, брата Господнього. Брат Господній чи брат по тілу Ісуса Христа, так називається тому, що Яків був тіточним братом Христа Спасителя. Його мати називалася Марія Клеопова, а її сини – Іосій, Симон та Юда, тобто брати по крові Ісуса. Цей Яків був одним із сімдесяти учнів Ісуса Христа, згодом єпископом Єрусалиму. Вороги Бога не любили його, як того, хто переконував інших про те, що Ісус Христос є Сином Божим, Другою Божою Особою, Спасителем людського роду. Його вбили камінням, добиваючи палицею, так написано у життєписі цього великого святого. Про святого Йосифа, опікуна Ісуса та Обручника Марії, ми уже розповідали цими днями, коли роздумували над народженням Месії, Христа. Святий Йосиф був відповідальною, глибоко духовною, благородною та делікатною особою. Господь вибрав його на опікуна Ісуса, і він дуже відповідально ставився до цього вибору. Був відданий Марії, старався про неї, шанував її, а, коли побачив, що вона вагітна, не бажав робити її прикрощів. Вирішив відпустити її, злякався її глибокого життя з Богом, не вміючи погодити її загадкової  вагітності. Коли ангел сказав йому, що вагітність Марії сталася за справою Святого Духа, що це – з волі Бога, радо залишив її у себе, стараючись про усе необхідне. Святий Йосиф навчає цілковитої відданості Богові, довіритися Йому, направляти життя у  Боже русло. Він вчить відповідальності за довірений уряд чи працю. Святий Йосиф скеровує погляд людини, щоб прийняти Марію у своє життя, бо вона, як мати Спасителя, бажає допомагати людям у справі освячення й спасіння. Задумаймося коротко про царя Давида, якого молодим вибрав Господь на царя юдейського (пор. 1Сам 16,12-13). Згодом Давид став царем над усією об’єднаною землею в Ізраїлі (пор. 2Сам 5,3-4).  В книзі Самуїла написано: «Давид був віку тридцяти літ, коли став царювати, і сорок літ царював він» (2Сам 5,3-4). Був молодим, але цар довіряв Богові, і Господь благословив його управління над ізраїльським народом. Цар Давид постановив збудувати дім Господові: «Бо ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлів … Збудую тобі дім, тому раб твій здобувся на відвагу помолитися до тебе цією молитвою!» (2Сам 7,27). Але Давид не збудував дому Господові, лише зібрав багато матеріалу на будову, яку довершив його син Соломон. Цар Давид мав велике бажання збудувати Господній дім, але почув таку відповідь від Господа: «… Ти не збудуєш храму для мого Ймення, бо ти муж воєн і кров проливав» (1Хр 28,3). А цар Давид зібрав тридцять тисяч війська та народ й вирішив перенести Божий ковчег з Авінадавового дому до свого дому. Вони йшли перед обличчям Бога, але не принесли того разу ковчега в дім Давида, бо Узза, який підтримував руками  ковчег, що похилився, чого не можна було робити, впав мертвий  (пор. 2Сам 6,1-5). «І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег? І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома» (2Сам 6,9-10). Правда, що ковчег недовго перебував у домі Овед-Едома, лиш три місяці, а Бог благословив цей дім. Незабаром, «… пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового міста з радістю» (2Сам 6,12). Благородний цар Давид палав великою ревністю, щоб віддавати пошану ковчегу і щоб він був близько нього. Важливо, що не священики і не левіти, навіть не пророки, лише Давид, цар, вирішив перенести ковчег Господній. Тому й урядовці держави не мають стояти осторонь, лиш довершувати добрих Господніх вчинків у своїй країні. Хай пресвята Богородиця благословить наш народ на гідне християнське життя!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

13 січня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ