Лк. 18 35-43.

Господи,… щоб я прозрів

Добігає кінця різдвяний час, а разом з ним цикл неділь після Зіслання Святого Духа. Сьогоднішня, 31 неділя, пропонує повернути наш погляд у минуле і зробити оцінку пройденого шляху, підсумувати свою духовну працю, боротьбу, старання у зближенні до Бога, утвердженні віри, освячення і спасіння.

Історія оздоровлення сліпого Вартимея пропонує подивитися на цей період, як час покращення духовного зору – віри, пізнання Бога. Слухаючи Божі науки у цей період, наскільки я навчився відчувати, розпізнавати, бачити присутність і дію Бога у різних подіях, обставинах життя з допомогою віри і молитви.

Важливим органом людського тіла є око. Око людини – дуже делікатний орган. Воно чутливе на світло і найменшу річ, яка може завдати йому шкоду. Завдяки оку ми отримуємо велику кількість інформації з навколишнього світу. Тілесний зір завдяки оку дає нам можливість бачити, розрізняти, розпізнавати різні речі і оцінювати їх: що є добре і зле, корисне і шкідливе.

У своїх проповідях Ісус Христос навчає нас, що людина має не тільки тілесний, ще інший – духовний зір, очі віри. „Чого говорите між собою, що не маєте хліба? Невже ви іще не розумієте й не тямите? Невже у вас іще нечуле серце? Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам’ятаєте, як я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки кошів, повних куснів, ви зібрали?” (Мк. 8,17-19). Словами сьогоднішнього Євангелія Христос пропонує нам запитати самих себе:Чи чутливим є мій зір віри, мого сумління? Чи вмію відчувати дію Божої ласки у житті?

Важливою частиною доби є нічний відпочинок, який відновлює наші фізичні сили. Однак ми не любимо темряву, а світло. Денне світло допомагає нам уникати різних небезпек, нещасть, захищає від них, допомагає зробити багато важливих справ. Подібно духовне світло віри допомагає нам уникати різних гріхів, всього того, що може завдати шкоду здоров’ю нашої душі.

Сліпий Вартимей, хоч не мав тілесного зору, але мав добрий слух, а віра родиться від слуху: „Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове” (Рм. 10, 17), - навчає святий Павло. Світло Божої правди дає зір віри людині. Ми бачимо це виразно у поведінці Вартимея. Ті, які чули й бачили Христа, розповіли йому про науки Ісуса і його чуда і він хотів побачити його. „Почувши, що народ іде мимо…Він став голосно кричати” (Лк. 18, 36-38). Свідченнями очевидців чудес Ісуса Дух Святий просвітив цього сліпця, що Ісус – це Месія, Син Давида. Він прозрів духом, тому не міг мовчати і кликав Ісуса на поміч: „Ісусе, Сину Давида, змилуйся наді мною” (Лк. 18, 39).

Приклад віри Вартимея пропонує нам запитати себе: Чи почуті слова Євангелія підчас року стали моїм кроком віри до Бога у вигляді щирої молитви чи частішої сповіді, наскільки я наблизився до Бога?

Одна побожна жінка скаржилася, що до її чоловіка постійно почали приходити непорядні люди, які погано впливають на нього і приносять у дім світську атмосферу, а вона не знає, як їх позбутись.

Хтось їй порадив покласти на столі розгорнуту Біблію й вона їх повиганяє. Жінка так і зробила. Дійсно, компанія почала поступово зменшуватися, бо вона наполегливо просила тих чоловіків, щоб вони почитали їй щось із Біблії, після чого вони більше не з’являлись. Так вона очистила дім від тих нечестивих людей. Справді, світло виганяє і темряву, і слуг темряви.

У зверненні сліпого бачимо його духовну дорогу до віри, яка привела його до Ісуса і принесла оздоровлення. Вона має три ознаки:

Віра і довір’я привели сліпого до Христа, особистої зустрічі з Ним. Переконливі розповіді знайомих про чуда Ісуса зродили у Вартимея віру в Ісуса, як Месію. Таку власне віру мав єрихонський сліпець, бо тільки вона могла його спонукати аби просити в Ісуса чудесного оздоровлення від сліпоти.

- Голосним криком Вартимей виявляє надію оздоровлення, яка зродилась в ньому зі свідомості свого жалюгідного стану й нужди, з одного боку, та свідомості і віри у всемогутність і ласкавість Спасителя, з другого боку.

- Він терпеливий у просьбі, бо, хоч багато людей його сварили і наказували мовчати, та він ще дужче кричав і благав. Чи такі прикмети має наша молитва?

Почувши крик Вартимея, Ісус кличе сліпого до себе, бо кожна ініціатива до спасіння походить від Бога. Щаслива людина, яка чує Божий голос, коли Христос кличе її до себе. Але нам треба особисто підійти, наблизитися до Ісуса, щиро діяти. Ісус не йде до Вартимея, сліпця, а кличе його до себе, на особисту зустріч і розмову. Так Бог хоче особисто розмовляти з кожною людиною.

Як того сліпця, так і кожну людину Бог запитує: „Що хочеш, щоб я тобі зробив. Треба просити, як той сліпець: „Господи, щоб я бачив”. А бачив очима віри самого Бога, його задуми, його волю. Але треба також просити щоб ми бачили себе, свої природні і надприродні таланти, наш духовний поступ в чеснотах, а також наші блуди, пристрасті, недоліки, все те, що потребує оздоровлення, дотику ласки і любові Христа.

Ми хочемо у житті, у світі всякого добра. А кожний дар походить від Бога, і до Бога повинен провадити нас. Отож, шукаймо це світло Божої правди і науки, щоб воно просвітлювало наші серця і дороги життя, та впевнено провадило до Христа – джерела добра і щастя. Амінь. 

 

о. Михайло Чижович, редемпторист